Герпетична хвороба (Infectio herpes) (в00)

Простий (звичайний) герпес (Herpes simplex)

А За етіологією: герпес, спричинений ВПГ-1 чи ВПГ-2.

Б За часом виникнення: природжений герпес (Р35.2); набутий герпес.

I За частотою виникнення:

1 Первинний.

2 Рецидивний (з постійною локалізацією та мігруючий).

ІІ За локалізацією:

1 З ураженням шкіри (В00.1):

а) герпетична або варицелеформна екзема Капоші.

2 З ураженням слизових оболонок:

а) порожнини рота (везикульозно-ерозивний гінгівостоматит) (В00.2);

б) очей (кератит, кератокон’юнктивіт) (В00.5+);

в) верхніх дихальних шляхів (ГРЗ) (В00.8);

г) статевих органів (уретрит, цервіцит, вульвовагініт) (А60.0);

3 З ураженням слизових оболонок та шкіри.

ІІІ За розповсюдженістю процесу: обмежений, розповсюджений, генералізований:

а) з ураженням центральної нервової системи (менінгіт (В00.3+G02.0*), енцефаліт (В00.4+G05.1*), менінгоенцефаліт);

б) з ураженням внутрішніх органів (В00.8).

ІV Атипові форми: абортивна (папульозна, еритематозна, пруригінозно-невротична), набрякова, зостериформна, дисемінована, геморагічна, геморагічно-некротична, елефантоподібна, ерозивно-виразкова.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник - родина Herpesviridae, підродина альфа-герпес-віруси (віруси простого герпесу типів 1і 3, віруси вітряної віспи і оперізувального лишая).

1 Вірусологічне дослідження: виділення вірусу на культурах клітин (вміст везикул, слина, зскрібки з рогівки, кров, ліквор) при інфікуванні білих мишей або рогівки кроля.

2 Цитологічне дослідження: виявлення внутрішньоядерних включень вірусу.

3 Серологічні дослідження: метод флуоресціюючих антитіл (досліджують мазки-відбитки з везикул), ІФА, РН, РЗК (обов’язково метод парних сироваток); ПЛР (ідентифікація ДНК вірусу).

Грип (Grippe, influenza) (j10)

(Ф.Г. Епштейн, 1972, з уточненнями)

Серологічний тип вірусу: А (Н₁N₁), (Н₂N₂), (Н₃N₂), В, С.

Клінічні форми: типова, атипова (афебрильна, акатаральна, блискавична).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий.

Ускладнення: пневмонія (J10.0), гайморит, отит, синусити, тонзиліт, енцефаліт, менінгоенцефаліт, пієлонефрит, пієлоцистит, холангіт та ін..

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник – вірус родини Orthomyxoviridae, типу А, В, С.

1 РІФ мазків носової порожнини.

2 Серологічні методи (ретроспективні): РГГА, РЗК, РНГА, РН, РРГ у парних сироватках (збільшення титру антитіл у 4 і більше разів).

3 Вірусологічні (трудомісткі, дорогі) виділення вірусу на курячих ембріонах та культурах клітин.

4 ІФА, ПЛР (ідентифікація РНК збудника).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Грип В (позитивна РІФ), типова форма, середньої тяжкості. Двобічний верхньощелепний синусит.

2 Грип А (Н₃N₂), типова форма, тяжкий ступінь. Лівобічна нижньочасткова пневмонія.

3 Грип А (Н₁N₁), афебрильний, легкого ступеня.

Дифтерія (Diphtheria) (a36)

(Ж.І. Возіанова і співавт., 2001)

За локалізацією: ротоглотки (А36.0), носа (А36.1), гортані (А36.2), трахеї та бронхів (А36.8).

За тяжкістю: легка, середньотяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична.

За поширенням: локалізована, поширена, комбінована.

За характером процессу: катаральна, острівцева, плівчаста.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), з боку нервової системи (ранні, пізні), нефрозонефрит та ін.

Субклінічна (бактеріоносійство) (Z22.2).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Сorynebacterium diphtheria.

1 Бактріоскопічний метод: секрет ротоглотки та носових ходів фарбують за Грамом.

2 Бактеріологічний – виділення культури через 24 години на середовищі Леффлера, Клауберга та ін. із носоглоткового слизу та дослідження її токсигенності через 72-96 годин.

3 Серологічний (ретроспективний) – РПГА (інтервал 7-10 днів, парні сироватки), ІФА (визначення IgM до збудника), ПЛР.

4 Клінічний аналіз крові: помірний лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, ШОЕ підвищена.