142.Система державного регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності — це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за зовнішньоекономічною діяльністю та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних методів оперативного регулювання (валютних, фінансово-кредитних операцій та ін.) в рамках законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються згідно їх установчих документів в рамках законів України;

- договорів, які заключаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

1. Верховна Рада України.

2. Кабінет Міністрів України

3.Національний банк України

4. Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України

5. Державне управління митного контролю

6. Антимонопольний комітет України

7. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

- місцеві Ради народних депутатів України;

- територіальні підрозділи (відділи) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

143. Міжнародний комерційний арбітраж.

Міжнародний комерційний арбітраж  (надалі - МКАС) - це третейський суд, метою якого  є розгляд і вирішення міжнародної комерційної суперечки по суті  в певній процесуальній формі. На сьогоднішній день МКАС є органом, який сприяє вирішенню спорів, що виникають у сфері міжнародної торгівлі без залучення державних судових органів. Існує два види міжнародного комерційного арбітражу:

МКАС, що постійно діє, створюється при торгівельній палаті, торговельно-промисловому союзі або асоціації;

Арбітраж ad hoc - створюється тільки для вирішення конкретної суперечки і після винесення ухвали припиняє своє існування.

Основними джерелами права, що регулюють питання міжнародного комерційного арбітражу  виступають міжнародні договори і внутрішньодержавне законодавство, які представлені цілим рядом документів як універсального, так і регіонального характеру. Однією з  найбільш  характерних  меж  визначення  підвідомчості суперечок  МКАС  є  те,  що  він  розглядає  спори   за наявності письмової угоди між сторонами про  передачу  спору на вирішення до МКАС. Найбільш поширеним видом такої угоди є арбітражне застереження, що включається сторонами в контракт.

За своїм суб'єктивним складом спори, підвідомчі МКАС, включають дві категорії суперечок, а саме:

спори з  договірних  та  інших  цивільно-правових  стосунків, що виникають при здійсненні  зовнішньоторговельних  та  інших  видів міжнародних   економічних   зв'язків,   якщо    одна з сторін є нерезидентом;

спори підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних об'єднань і організацій, створених на території  України,  між собою, спори між їх учасниками, а рівно і спори з  іншими суб'єктами права.

До особливостей змісту позовної заяви  в  арбітражному  процесі слід віднести необхідність обгрунтування компетенції  даного  арбітражного органу, а також вказівку арбітра і запасного арбітра, вибраних позивачем,  або наявність прохання про  те,  щоб  арбітр  і  запасний  арбітр  були  призначені Головою МКАС. В процесі ведення розгляду арбітраж в першу чергу застосовує положення Регламенту МКАС.  При  вирішенні  питань,  не  врегульованих  а ні Регламентом, а ні угодою  сторін,  арбітраж,  грунтуючись  на  українському законодавстві   про    міжнародний    комерційний    арбітраж,    здійснює розгляд у спосіб, який він сам вважає  належним,  дотримуючись при цьому  рівного  ставлення  до  сторін  і  надаючи  кожній   стороні можливості для захисту своїх інтересів. Для  викладу  сторонами  своїх  позицій  на основі доказів, що надаються, і для проведення усних дебатів здійснюється усне  слухання справи.