- •134. Класифікація господарських договорів
- •II. За ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах господарські договори поділяють на:
- •III. За строками дії розрізняють:
- •IV. За сукупністю критеріїв (економічним змістом та юридичними ознаками) господарські договори можна поділити на такі групи;
- •V. За тривалістю застосування у сфері господарювання (підприємництва) можна виділити:
- •VI. За ступенем складності розрізняють:
- •VII. Залежно від ролі у встановленні господарських зв'язків розрізняють:
- •VIII. За ознакою можливості чи неможливості корегування умов договору
- •IX. У разі використання при встановленні господарського зв'язку попередніх
- •X. Залежно від домінування в господарському договорі майнових чи організаційних елементів розрізняють:
- •135. Порядок укладання, зміни і розірвання господарських договорів.
- •136. Зміст господарського договору.
- •137. Способи забезпечення виконання договірних зобов'язань.
- •138. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань у сфері господарювання.
- •139, Договір купівлі-продажу та його види.
- •140. Договір лізингу та його види.
- •141.Правовий статус суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
- •142.Система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •144. Способи і механізми захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
136. Зміст господарського договору.
Уся сукупність умов, які визначають права та обов'язки сторін у зобов'язанні, що виникає з договору, називається змістом договору. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: • вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; • примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; • типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; • договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У змісті договору прийнято розрізняти істотні, звичайні і випадкові умови. Істотними визнаються ті умови, без яких даний вид договору не може вважатися укладеним. Тому істотні умови визначають обов'язковий зміст договору (наприклад, ціна в договорі купівлі-продажу). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. До звичайних умов відносяться ті, які самі по собі передбачаються і, як правило, у договір не включаються тому, що передбачені у нормах права. Не-включення звичайних умов у договір не впливає на його юридичну чинність, тому що в цьому випадку застосовуються правила відповідної правової норми. Наприклад, при відсутності в договорі вказівки на місце здійснення зобов'язання застосовуються правила, зазначені в статтях Цивільного кодексу. Випадковими умовами договору визнаються ті, які найчастіше не передбачаються в договорах такого типу, але можуть бути включені в його зміст за згодою сторін.
137. Способи забезпечення виконання договірних зобов'язань.
Для попереднього забезпечення майнових інтересів кредитора, отримання ним гарантії належного виконання зобов`язання, а також в цілях запобігання або зменшення розміру негативних наслідків, що можуть настати у випадку його порушення, використовуються спеціальні заходи забезпечувального характеру, передбачені законом або договором. Такі заходи називаються видами (способами) забезпечення виконання зобов`язань.
засоби забезпечення договірних зобов'язань можуть виступати у
різних формах: неустойки (штрафу), завдатку, застави, поруки,
відшкодування збитків та моральної шкоди, застосування інших мір
відповідальності тощо.
Усі спеціальні засоби забезпечення мають додатковий (акцесорний)
характер і залежать від основного зобов'язання: при недійсності або
припиненні основного зобов'язання вони також припиняють свою дію.
Неустойка, яка згідно з нормами ЦКУ може бути у формі штрафу та пені, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом вважається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.
І останній спосіб забезпечення виконання зобов`язань – притримання. Згідно цього способу кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі не виконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.