- •1.Мова і література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •5.Комунікативні якості професійної мови.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Сучасна укр літ мова. Унормованість як основна ознака літ мови. Види мовних норм.
- •10.Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Культура мови. Шляхи удосконалення індивідуального мовлення.
- •12.Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13. 16.Функціональні різновиди української літературної мови. Їх основні ознаки.
- •14.Давня література і початки формування.
- •15. Усна і писемна форми укр літ мови.
- •18. Науковий, офіційно-діловий, розмовний стилі літературної мови як основа мови професійного спрямування.
- •19. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української
- •22. Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози і нової мови прозового твору.
- •23. Україньскі поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •26. Принципи укр правопису.
- •28.Мовні й жанрові особливості наукового стилю.
- •29.Основні жанри наукового стилю.
- •30.Писемні форми репрезентації наукової інформації.
- •31.Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •33.Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •10.Назва виду документа – зліва або посередині сторінки. Назва – це
- •34.Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35.Поняття «термін», «термінологія», «терміносистема». Проблеми кодифікації та стандартизації.
- •36.Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •37.Класифікація термінів за сферою використання.Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:
- •39.Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40.Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41.Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізміві діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43.Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •44. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •45. Поняття про фразеологію. Типи. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях науково й ділового стилів.
- •51.Синтаксична норма.Однорідні члени речення,дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53.Науковий текст та його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56 Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57.Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59: Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62 Змістова організація основної частини публічного виступу.
- •63. Етикет Наукової мови
- •64 Етикет ділової мови
- •65.Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66.Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67.Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68.Типи економічних словників, їхня характеристика.
61. Специфіка публічної діалогічної мови.
Усна публічна мова функціонує переважно у формі монологу, хоча наприкінці ХХ ст. активно розвиваються дискусійно-полемічні форми, починається становлення публічної діалогічної мови. У загальному вигляді діалог як форма мовленнєвої комунікації являє собою спілкування двох суб’єктів за посередництвом мови. Побудова такого публічного висловлювання базується на розв’язанні конкретних комунікативних завдань відповідно до мети мовлення і особливостей ситуації. Серед діалогічних публічних виступів виділяють бесіду та диспут як основні види діалогічного спілкування. Бесіда є питально-відповідною формою роз’яснення важливих аспектів суспільної діяльності. Це загалом основна форма роботи агітатора, але вона також широко застосовується лекторами. Ця форма публічної діалогічної мови має на меті встановити контакт з аудиторією, глибше вивчити суспільну думку, знайти відповіді на найгостріші питання та розв’язати нагальні проблеми. Основними якостями бесіди є активність суб’єктів спілкування, розмовність, контактність. Диспут – це різновид публічного обговорення у формі боротьби думок між його учасниками. Найважливішою умовою диспуту, що призводить до його ефективного результату, є наявність різних точок зору з приводу обговорюваного питання та відсутність заздалегідь підготованих відповідей. Основною особливістю публічної діалогічної мови є рівноправність щодо обміну інформацією та висловлювання своєї позиції. Певним чином діалогічне спілкування є взаємодією із ціллю повнішого розкриття особистих точок зору суб’єктів спілкування. Як і будь-якому виступу, публічній діалогічній мові притаманні полемічність, стислість, точність та чіткість формулювань, тільки тепер ці риси окреслюються у формі діалогічного висловлювання.
62 Змістова організація основної частини публічного виступу.
Насамперед доповідач повинен представитися аудиторії. Також він повинен знати тему засідання, склад аудиторії, хто ще виступатиме на зібранні і де й коли вібуватиметься конференція, тощо. Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки. Перший крок у підготовці — накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Другий крок — добір допоміжної інформації. Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми.Також потрібно підготувати написаний план доповіді на папері, що містить: вступ, основний текст та висновки.Початок доповіді (вступ) є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати, тощо. Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприймається. У висновку підсумуйте все сказане. Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не випадати з загального стилю викладу.