24.Судова система

Судову владу у Європейському Союзі здійснюють Суд Європейського Союзу та Суд першої інстанції (якщо говорити про судову владу у ЄС у вузькому розумінні).

У широкому розумінні кожний національний судовий орган держави-члена також є Судом ЄС, оскільки під час здійснення правосуддя сторони можуть посилатися на норми права Союзу. Ці норми надають фізичним особам права, які національні суди зобов'язані поважати і яких мають дотримуватися.

Функції Суду ЄС:

об'єднавча у застосуванні і тлумаченні права ЄС;

вирішення спорів зі службовим персоналом.

врегульовування всі спірних питань , які виникають між:

самими інституціями;

між інституціями і державами-членами;

між інституціями і фізичними особами.

Суд ЄС керується у своїй роботі Статутом.

Судочинство здійснюється, як правило, у формі пленарних засідань. Кворум складає 7 суддів, які мають бути присутніми на засіданні.

Суд може також створювати палати (колегії) з 3 або 5 суддів. На практиці більшість рішень приймається саме в цих палатах.

Відповідно до Статуту Суду ЄС судочинство включає 4 стадії:

I. Письмова процедура.

II. Попереднє розслідування.

III. Усний розгляд.

IV. Винесення рішення.

Суд Європейських спільнот є найвищим судом ЄС. Поряд з Судом Європейських спільнот з 1989 року існує ще Європейський суд першої інстанції другого рівня судової влади. В склад обох інстанцій входять мінімум по одному судді з кожної держави-члена ЄС, причому до Суду ЄС входить додатково не менше ніж вісім генеральних адвокатів. Вони призначаються за загальної згоди урядів держав-членів на шестирічний термін. За Ніццьким договором існує можливість створення при Суді ЄС першої інстанції незалежних спеціалізованих судів. Основним завданням Суду ЄС (тобто всієї судової системи) є «забезпечення єдиного тлумачення і застосування договорів відповідно до законодавства».

25.Розкрийте зміст поняття «спільний доробок єс»

Доробок Спільноти (Acquis communautaire/Community acquis) — правовий доробок Європейської Спільноти.

Це сукупність спільних прав і зобов'язань, обов'язкових до виконання в усіх країнах — членах ЄС. Доробок постійно змінюється і узагальнюється. Він охоплює:

• зміст, принципи та політичні цілі угод;

• закони, ухвалені на виконання угод, та рішення Суду ЄС;

• декларації та резолюції Союзу;

• заходи в галузі спільної зовнішньої та безпекової політики;

• заходи у сфері правосуддя та внутрішніх справ;

• міжнародні угоди, укладені Спільнотою, а також державами-членами між собою у сфері діяльності Союзу.

Отже, доробок Спільноти розуміє не лише закони Спільноти у вузькому розумінні, але й усі акти, прийняті в рамках другого і третього «стовпів» Європейського Союзу, і визначені в договорах спільні цілі.

Перш ніж вступити до Європейського Союзу, країни-заявники повинні прийняти доробок Спільноти. Винятки можливі лише за особливих обставин, і їхня сфера обмежена. Союз сповнений рішучості зберігати доробок Спільноти у його цілісності та розвивати його далі.

Право ЄС звернене передусім до держав — членів ЄС. Вони повинні неухильно дотримуватися правових настанов директив, регламентів, рішень та інших актів ЄС, оскільки в момент вступу до цього об'єднання добровільно віддали йому частину свого суверенітету.

Одночасно чимало держав Європи, які на сьогодні не є членами ЄС, висловили своє бажання в майбутньому вступити до цього Союзу. А однією з основних умов прийняття до ЄС нових членів є адаптація їх внутрішнього законодавства до права ЄС. При цьому під адаптацією розуміють систему односторонніх заходів, що вживаються державами, які мають намір вступити до ЄС, з метою приведення своїх законодавчих систем у відповідність з обов'язковим мінімумом законодавства ЄС. Такий обов'язковий мінімум отримав назву acquis communautaire, що у перекладі з французької означає доробок співдружності. Цей доробок співдружності було відпрацьовано в середині 90-х років для 10 держав Центральної та Східної Європи, а також Кіпру, з якими ЄС на той час встановив відносини асоційованого членства.