7. Макроекономічна теорія: ретроспективний аналіз

Макроекономічна теорія—найбільш складний і,разом з тим,важливий розділ економ.науки.Проблеми,що традиційно відносяться до макроеконом.,—це проблема зайнятості;величина виробленого нац.доходу;динаміка ділового циклу;природа інфляції;світове госп.;економ.зростання.Майже з самого свого початку макроекономіка була поділена на дві основні школи економ.думки.Кейнсіанці виходять з того,що ринки недосконалі,а уряди мають перевагу свого розуміння економіки.Монетаристи вважають,що політика і влада бюрократії не дозволяють урядам успішно виправляти не вдачі ринків.Уряди обмежені у своїх впливах на ринкові процеси.Виходячи з таких засад,кожна зі шкіл використовує теорію і дані для підтримки її підходу. Макроекономіка—це наука,що вивчає функціонування економ.системи в цілому.У макроекономіці досліджуються результати і наслідки діяльності всіх учасників. У рамках економ.теорії макроекономіка представляє сукупність агрегованих економ.показників.Але щоб така«сукупність»перетворилася в«систему»,необхідно було знайти залежності між цими показниками.Саме таке виявлення залежності між макроекономічними показниками складає предмет макроекономічного аналізу. В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси:макроеконом.показники—це результат зведення показників економ.діяльності окремих домашніх госп-в і фірм;макроеконом.закономірності відбивають тенденції масової поведінки на мікрорівні;при побудові макроеконом.моделей виходять із припущення,що домашні госп-а і фірми приймають мікроекономічні рішення;макроеконом.процеси є результатом взаємодії економ.агентів і економ.політики держави. Рівень розвитку країни значною мірою залежить від її економ.політики,фундаментом якої є макроеконом.теорія. Економ.політика—це цілеспрямований вплив держави на виробн.,прибутки,зайнятість,інфляцію та інші макроеконом.параметри за доп.зміни пропозиції грошей,рівня податків і держ.витрат. Мета макроеконом.політики—підтримка повної зайнятості,стабільності цін і ефективного економ.зростання. Макроеконом.чинники(рівень відсотку,інфляція,безробіття)впливають на рішення домашніх госп.про заощадження,споживання,інвестування,що у свою чергу,визначає розмір і структуру сукупного попиту. Тобто мікро- і макропроцеси взаємозалежні.Макроеконом.викор.агреговані величини:ВВП—а не обсяг випуску окремої фірми;сер.рівень цін—а не ціни на конкретні товари;ринкова ставка—а не ставка відсотку окремого банку;рівень інфляції,зайнятості,безробіття. Основними макроеконом.показниками є темп зростання реального ВВП,рівень інфляції,рівень безробіття. Основні відмінності макроеконом.від мікроеконом.:1.У мікроекономіці:будь-яка точка кривої байдужості характеризує однаковий рівень задоволення.Криві байдужості не можуть перетинатися.У макроекономіці криві байдужості можуть перетинатися,тому що в макроеконом.можливі різноманітні переходи,пов'язані з перерозподілом прибутків у рамках однієї економ.системи.2.У мікроекономіці формула носить універсальний характер.У макроекономіці універсальних формул немає—підхід з різноманітних точок зору.3.У макроекономіці велике значення надається політичним проблемам. Методологія макроекономіки—сукупність підходів і прийомів пізнання економ.відносин і процесів на рівні економіки в цілому. Макроеконом.моделювання—метод дослідження,при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між економ.показниками.Макроеконом.моделі містять екзогенні (зовнішні)змінні—їх значення встановлюються урядом і Нац.банком—та ендогенні змінні(внутрішні)—це результат рішення моделі. До екзогенних відносять рівень податків,грошової пропозиції тощо.До ендогенних—обсяг виробн.,рівень зайнятості,рівень інфляції,безробіття тощо. Модель показує,як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні—ті,що об'єднуються в моделі. У макроекономіці розрізняють позитивну(ex post)і нормативну(ex ante)макроекономіку.Позитивна описує реальні економ.явища та їхні взаємозв'язки.Нормативна—це розробка теорії функціонування і розвитку нац.госп-а.