16. Економічна система як об’єкт макроекономіки

Об'єктом макроекономіки є економ.система,що являє собою сукупність економ.суб'єктів,діяльність яких спирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економ.діяльності.Окремі економ.системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробн.та механізмами регулювання економіки.За цими ознаками економ.системи поділ.на три типи:ринкова економіка(чистий ринок),командно-адміністративна економіка(планова економіка),змішана економіка.Проміжним варіантом економ.системи є перехідна економіка.Субєктами макроекономіки є:держава,під-ва,домогосп-а.Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки,який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроеконом.процесами та явищами. Макроекономіка повинна,з одного боку,визначати систему функцій,які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки в економіці;з іншого—розкривати можливості людей впливати на причини з метою корегування тих наслідків,які вони викликають в економіці.Економ.система—сукупність усіх видів економ.діяльності людей у процесі їх взаємодії,спрямованої на:виробництво,обмін,розподіл,споживання товарів і послуг,на регулювання економ.діяльності.

Госп-а діяльність в економ.системі завжди виявляється організованою,скоординованою тим чи іншим чином,тому економ.система має складну структуру,яка утвор.в процесі взаємодії окремих елементів,якими є:продуктивні сили,техніко-економічні та організаційно-економічні відносини,виробничі відносини або відносини економічної власності,господарський механізм.

17. Модель «вилучення-ін'єкції»

Досягнення макроеконом.рівноваги центральна проблема як макроеконом.теорії, так і макроекономіки як науки прикладної.Під макроеконом.рівновагою розуміють досягнення таких народногосп.пропорцій,за яких динаміка економ.розвитку характеризуватиметься бажаною стабільністю:без надлишків нереалізованого суспільного продукту,але й без його дефіциту з повною зайнятістю усіх наявних виробничих ресурсів,але й без їх нестачі;з незмінними темпами економ.зростання,які б забезпечували повнокровне розширене відтворення суспільного виробництва.

Метод вилучення та ін'єкцій-визначення рівновагового чистого нац.продукту шляхом встановлення величини його обсягу,за якого розмір вилучення дорівнює розміру ін'єкцій.Ін'єкції-додаткові інвестиції в економіку,вилучення-відплив капіталу.Грошовий доход викор.не тільки на споживання(С),але й на:•чисті податки(Т);•платежі по імпорту(М);•заощадження(S).Ці три напрями витрачання коштів назив."витоками".Тоді можемо записати:У= С+T+M+S,або У = С + Ј витоків.

3 іншого боку,існує три види витрат на товари і послуги,вироблені внутрішньою нац.економікою,які не є витратами внутрішніх споживачів:•інвестиційні витрати(/);держ.закупки товарів і послуг(G);платежі по експорту(X).Ці три потоки звуться"ін'єкціями".І тоді справедливим буде рівняння:Y=C+I+G+X,або У=С+Јін'єкцій.

Порівнявши нац.продукт і нац.доход,отримуємо:C+T+M+S=C+I+G+X.Звідси випливає,що:T+M+S=I+G+X.

Ця тотожність показує,що загальна сума витоків дорівнює загальній сумі ін'єкцій.Дуже важливо підкреслити,що тільки сумарні показники витоків та ін'єкцій рівні між собою.В окремих парах витоків та ін'єкцій найчастіше точний баланс відсутній.Зовсім не обов'язково,щоб заощадження дорівнювали інвестиціям,чисті податки—держ.закупкам,а експорт-імпорту.

Якщо домашні госп.приймають рішення витрачати менше,то фірми змушені скорочувати випуск продукції,що,в свою чергу,призводить до зменш.доходів.Рівень попиту на товари визначає рівень виробн.і зайнятості,а від рівня випуску залежить рівень доходів власників факторів виробн.,що знову ж таки впливає на сукупний попит.