22. Громадянське с-ство та його взаємозв*язок з державою

Громадянське суспільство – це не державна сфера с-ства, сукупність відносин та інститутів громадян через які здійснюються їх індивідуальні та колективні інтереси.. Вперше ідею громадянського с-ства розвинув нім.філософ Гегель. Громадянське с-ство може розвиватись за наявності наступних умов:

-наявність правової держави, що забезпечує права і свободи та створює умови для розвитку вільної особистості;

-економічний, політичний та ідеологічний плюралізм (багатоманітність):

•економічний плюралізм –створення рівних умов для розвитку усіх форм власності (приватна, державна, колективна, комунальна, індивідуальна);

•політичний плюралізм – забезпечення політичних прав громадян та створення рівних умов для політичних партій в боротьбі за держ.владу;

•ідеологічний плюралізм – забезпечення права громадян сповідувати політичні погляди, ідеї та їх пропагувати на умовах закону;

-незалежна громадська думка – важливу роль тут відіграють незалежні ЗМІ.

Інститути громадянського с-ства – це сім*я, церква, добровільні об*єднання громадян, політичні партії, недержавні п-ства та установи, незалежні ЗМІ.

Між правовою державою і громадянським с-ством існує тісний зв*язок, вони взаємообумовлюють одне одного, тобто без правової держави не може бути громадянського с-ства, а без громадянського с-ства не можу бути правової держави.

В Україні відбувається поступовий процес становлення громадянського с-ства.

Сформувалися три підходи до співвідношення громадянського суспільства і держави:1) держава і громадянське суспільство — збіжні соціальні системи;2) держава і громадянське суспільство — різні соціальні системи, первинною (провідною) є держава, що контролює громадянське суспільство;3) держава і громадянське суспільство — різні соціальні системи, держава виконує службову (підпорядковану) роль щодо громадянського суспільства. Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідношенні з державою:1) не існує до держави і поза державою;2) не включає державу, розвивається самостійно — без безпосереднього втручання держави;3) складається із суб'єктів — вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;4) має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;5) справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;6) має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;7) формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;ф8) розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі

23. Політичні партії:поняття, істор форми, ознаки та функції.

Термін "партія" у перекладі з латини означає частину якоїсь великої спільноти. Політична партія - це організована частина сус­пільства, члени якої об'єднуються з метою вибороти владу в державі та ут­римати її. У Законі України "Про об'єднання громадян" політична партія визначається як "об'єднання громадян - прихильників певної загально-на­ціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місце­вого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі".

У середні віки існуючі політичні угрупування - "партії" - виступали тимчасовими об'єднаннями. Їх виникнення було наслідком боротьби між різними верствами суспільства. Так, боротьба між Священною Римською імперією і папством у XII - XV ст. ст. вилилася у боротьбу між партією гвельфів (представники інтересів торговельно-ремісничих верств, при­хильники світської влади римського папи) і партією гіббелінів (захищали інтереси феодалів, виступали на підтримку сильної імператорської влади). Прототипи сучасних політичних партій з'явились у період ранніх бур­жуазних революцій. Проте повністю вони сформувалися у часи Великої Французької революції - конституціоналісти, жирондисти, якобінці. У США після проголошення незалежності наприкінці XVIII - на початку XIX ст. виникли партії федералістів і антифедералістів. У Великобри­танії консервативна партія (відстоювала інтереси земельної аристократії та вищого духівництва англіканської церкви) заснована 1867 р., а лібе­ральна (репрезентувала інтереси дворянства, торговельної та фінансової буржуазії) сформувалася в середині XIX ст. Політичні партії у сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині XX ст. одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до утвердження прямих, рівних, загальних виборів при таємному голосу­ванні. У сучасному світі налічується понад вісімсот партій, які об'єдну­ють близько сотні мільйонів членів.

Ознаки політичних партій: • певна тривалість існування в часі;• наявність організаційної структури; • прагнення влади; • пошук народної підтримки.

Функції партій: 1. Представництво інтересів. Партії виступають важливими виразниками інтересів соціальних класів, прошарків і груп, трансформуючи велику кількість цих різноманітних і специфічних потреб і вимог у більш системні, зручні для оперування пакети пропозицій. 2. Комунікативна функція. Саме політ партії значною мірою забезпечують необхідний зв’язок між тими, хто здійснює політичне керівництво, та тими, на кого воно поширюється, тобто практично на всіх інших громадян. Партія, таким чином, виконує роль каналу вираження та формування ідей, цілей, завдань тощо. 3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація. Партії служать головним механізмом у комплектуванні та поповненні еліт, через який кандидати на політичні посади готуються і відбираються на всіх рівнях партійної піраміди та через який, зокрема, обирається національне (державне) політичне керівництво. Відбір кандидатів усередині партій часто є більш вирішальним етапом, ніж подальші всенародні чи регіональні вибори. 4. Розробка політики та здійснення політичного курсу. У правлячій партії її лідери, що здійснюють політичне керівництво країною, вирішують подвійне завдання по встановленню, впорядкуванню та забезпеченню виконання спільних для всього суспільства цілей, національних інтересів даної держави. 5. Функції соціальної інтеграції. Політичні партії, несучи в собі певну систему ідейних цінностей по відношенню до здійснення політичної влади у суспільстві, виступають об’єктами емоційної прихильності (відданості) або протидії (ворожнечі).