- •1.Походження політики. Сутність та суб’єкти політики
- •2.Види політики. Структура політики
- •3.Характерні риси політики.
- •4.Політика як наука і мистецтво, зв*язок політики з іншими сферами суспільного життя (економікою, мораллю, релігією, право)
- •5. Функції та методи політології
- •6. Місце політології в системі суспільних наук.
- •7 Cутність влади як суспільного явища
- •8. Концепція політичної влади
- •9. Політична влада: сутність, форми прояву та ресурси.
- •10 Сутність,структура та ф-ї політичної системи суспільства
- •11. Типи політичних систем
- •13. Політична система однієї із зарубіжних країн.
- •14 Поняття політичного режиму та його критерії.
- •15. Сутність, типи та ознаки демократії.
- •16. Авторитарний та тоталітарний політичний режими.
- •17 Сутність, ознаки та функції держави.
- •18. Теорії походження держави.
- •19. Форми державного правління.
- •20. Форми державного устрою
- •21.Правова і соціальна держава
- •22. Громадянське с-ство та його взаємозв*язок з державою
- •23. Політичні партії:поняття, істор форми, ознаки та функції.
- •24. Типологія політичних партій.
- •25. Типологія партійних систем.
- •27. Сутність виборчої система. Принципи виборчого права
- •28. Мажоритарна виборча система
- •31. Плебісцит і референдум
- •32. Сутність, типи та роль громадських об’єднань в політичному житті суспільства.
- •33. Громадські рухи сучасності: соціальний склад, ознаки, типологія та функції.
- •34. Громадські організації та органи та їх роль в житті суспільства.
- •35.Поняття «суспільно-політична течія» і «суспільно-політична доктрина»
- •36. Лібералізм та неолібералізм.
- •37.Консерватизм та неоконсерватизм.
- •38. Соціалізм і комунізм як суспільно-політ течії.
- •39. Соціал- демократична концепція соціалізму
- •40. Політичний екстремізм та його різновиди
- •1.Походження політики. Сутність та суб’єкти політики.
36. Лібералізм та неолібералізм.
Лібералізм (фр. libéralisme) — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу. Лібералізм проголошує, що ініціативна (активна), вільна, тобто неконтрольована діяльність осіб, головним чином економічна й політична, є справжнім джерелом поступу в суспільному житті. Спрямований на утвердження парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод; обстоює абсолютну цінність людської особистості («особа важливіша за державу») та рівність всіх людей щодо прав особистості. Метою лібералізму є максимальне послаблення («пом'якшення») різних форм державного і суспільного примусу щодо особи (контролю особи тощо), обстоює шлях мирного, реформаторського здійснення соціальних перетворень. До сучасних ліберальних доктрин належать, зокрема: неолібералізм, ордолібералізм, лібертаріанізм. Ідеалом лібералізму є товариство зі свободою дій для кожного, вільним обміном політично значущою інформацією, обмеженням влади держави і церкви, верховенством права, приватною власністю і свободою приватного підприємництва. Лібералізм відкинув багато положень, що були основою попередніх теорій держави, такі як божественне право монархів на владу і роль релігії як єдиного джерела пізнання. Фундаментальні принципи лібералізму включають індивідуальні права (на життя, особисту свободу і власність); рівні права і загальна рівність перед законом; вільну ринкову економіку; уряд, що обирається на чесних виборах; прозорість державної влади. Функція державної влади при цьому зводиться до мінімуму, необхідного для забезпечення цих принципів. Сучасний лібералізм також віддає перевагу відкритому суспільства, заснованому на плюралізмі та демократичному управлінні державою, за умови захисту права меншості та окремих громадян. Відповідно до поглядів лібералів, державна влада існує для блага людей їй підвладних, і політичне керівництво країною повинно здійснюватися на основі згоди більшості керованих. На сьогоднішній день політичною системою, яка найбільш співзвучна переконанням лібералів, є ліберальна демократія. В сер ХХ ст. ліберали змінюють свої погляди і формується політ течія неолібералізм (соц. лібералізм, кейсіанство). Основоположник – Кейнс.
Неолібералізм (грец. neos — новий і лат. liberals — вільний) — сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізації нових форм державного втручання в суспільне життя. Осн ідеї: 1) запровадження держ регулювання економіки, 2)гарантія прав і свобод людини є осн обов*язком держави, 3) розвивають принцип плюралістичної демократії (багатоманітність), 4) настоюють на необхідності партнерства між державою, бізнесом і працею. У сфері економічної політики прихильники неолібералізму обстоювали необхідність збереження змішаної економіки, рівноправності різних форм власності, життєздатність яких мав визначити ринок. Яскравим прикладом неолібералізму була політика Рузвельта з 1932 по 1941 рр.