8. Стіни із цегли і штучного каміння. Стіни із дрібних бетонних блоків і природного каміння. Стіни із крупних елементів. Дерев’яні стіни.

Стіни із цегли і штучного каменя – це стіни, які виконують із керамічної цегли і каменю з використанням цементних, вапняних та цементно-вапняних розчинів. Товщина стін в 1; 1,5 ; 2; 2,5 цеглини. А також виконують з силікатної цегли і каменю розчини використовують аналогічні керамічним стінам. Стіни із цегли і штучного каменя міцні, проте важкі та трудомісткі. Більш економічні полегшені стіни, в яких частина кладки замінена теплоізоляційним матеріалом або повітряним прошарком: цегляно-бетонна, з термовкладками, колодязна кладка.

Стіни із дрібних бетонних блоків і природного каміння – це стіни які виконують з дрібних стінових блоків, які виготовляють із ніздрюватих бетонів і глини розмірами 390х190х188, 390х90х188 мм. Укладають такі стіни з перев’язуванням швів, вони є більш економічні, але менш міцні. Також їх виконують з природного каменю (черепашник, туф тощо) виготовляють розмірами 390х190х188 мм, укладають по однорядній системі перев’язуванням . Стіни мають привабливий вигляд і не потребують штукатурки.

Стіни із крупних елементів - це блоки маса яких більше 300кг, які виготовляють із цегли, легких бетонів(керамзитобетон, шлакобетон, пінобетон) туфу, черепашнику, сандвіч-панелей(багатошарові конструкції). До даного типу стін відносяться стінові панелі. Вони виготовляються з дверними і віконними блоками, з декоративним опорядженням зовнішньої і внутрішньої поверхні. Конструктивне рішення стін залежить від системи розрізки, розміру панелей, матеріалу. Також завнішні панелі залежно від конструкції можуть бути: одношарові – з легких бетонів, опоряджувальний шар, бувають зовнішні(облицювальна плитка) і внутрішні(штукатурка); багатошарові(тришарові) – два зовнішніх шари виконують із залізобетону, листкових матеріалів; внутрішній – з утеплювача (скловата, фіброліт, мінеральна вата).

Дерев’яні стіни – це стіни які використовують у районах багатих лісом. Вони залежно від конструкції бувають рублені(колоди 200, 400 мм), брущаті(150х150 мм, а внутрішні 100х150мм), щитові(ширина щита 600-1200 мм, зовні дошки товщиною 16 мм, а в середині протопласт товщиною 40 мм), каркасно-щитові(каркас виконують із стояків і обов ’язок, а простір заповнюють зовнішньою і внутрішньою обшивками).

9. Громадські будівлі. Їх класифікація. Загальні вимоги до будівель. Каркаси будівель та їх основні елементи (надати конструктивні схеми будівель).

Будівлями називають наземні споруди, які мають внутрішній простір, призначений для того чи іншого виду діяльності (житлові будинки, школи, лікарні та інше). Проте будівлі спеціального призначення такі як мости, канали, дамби відносяться до інженерних споруд.

Розрізняють цивільні(житлові та громадські) промислові та сільськогосподарські будівлі. Проте не зважаючи на тип будівлі вона має внутрішній простір який складається з окремих приміщень , що розташовані на одному рівні і утворюють поверх. Поверхи можуть бути цокольні, підвальні, надземні та мансардні. Саме за кількість поверхів будівлі поділяються на одноповерхові, малоповерхові(1-3 поверхи), багатоповерхові (4-9 поверхів), підвищеної поверховості (10-20 поверхів) висотні (більше 20). Наступна одиниця класифікації будівель за ступенем поширеності бувають масового будівництва та унікальні(театри, музеї тощо).

За нормативною документацією СНиП визначають 4 класи будівель. 1 клас – великі громадські будівлі, житлові будівлі підвищеної поверховості. До таких будівель висувають підвищені вимоги довговічності комфортності, вогнетривкості. 2клас – багатоповерхові житлові будинки, основні корпуси промислових підприємств, громадські будівлі масового будівництва;3 клас – житлові будинки до 5 поверхів громадські будівлі невеликої місткості. 4 клас – тимчасові будівлі.

Будівлі поділяються на дерев’яні, кам’яні, залізобетон, металеві тощо за матеріалом; за вилом і розмірами застосованих виробів, за способом спорудження – збірні, монолітні, збірно-монолітні.

Загальні вимоги до будівель полягають у функціональній доцільності(повна відповідність будівлі своєму призначенню)технічній доцільності(при виробництві конструкцій будівлі обов’язково враховують зовнішні впливи силові та несилові)міцності( здатність будівлі не руйнуватися, за будь-яких умов експлуатації)стійкості(опірність будівлі зсуву і перекиданню)жорсткості(незмінність геометричних форм і розмірів) довговічності(міцність, стійкість будівлі в цілому та її елементів з часом), існує 4 класи будівель за довговічністю.1 клас більше 100 р, 2клас 50-100 р, 3 клас 20-50р, 4 клас 5-20 р.Також вимогою до будівель є вогнестійкість, архітектурна виразність та економічна доцільність.

Каркаси будівель та їх основні елементи. Залежно від просторового розташування несучих елементів розрізняють такі конструктивні типи будівель:

безкаркасний (З несучими стінами. Зовнішні стіни сприймають навантаження від міжповерхових перекриттів). Каркасний(у вигляді системи поперечних рам і повздовжніх елементів. Несучими є колони, балки плити покриття і перекриття).З неповним каркасом(навантаження сприймають внутрішні колони і зовнішні стіни).

Конструктивні схеми відрізняються взаємним розташуванням несучих елементів їх вибір впливає на об’ємно-планувальне рішення будівлі і визначає тип його основних конструкцій.

Конструктивні схеми :

Без каркасні типи будівель: з повздовжнім та поперечним розташуванням несучих стін, перехресна схема з спиранням плит по контуру на повздовжні та поперечні стіни.

Каркасні типи будівель: з поперечним та повздовжнім розташуванням ригелів, безригельна схема.