17.4. Фізіологічне підгрунтя темпераменту

Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової

діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпераменту.

Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості про-

цесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири

основні типи нервової системи.

1. Сильний, врівноважений, але рухливий — жвавий тип.

2. Сильний, врівноважений, але інертний — спокійний, але малорух-

ливий тип.

3. Сильний, неврівноважений з переважанням збудження над галь-

муванням — збудливий, нестриманий тип.

4. Слабкий тип.

Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов’язував

з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппо-

крата, він писав, що сангвінік — палкий, врівноважений, продуктив-

ний тип, але лише тоді, коли у нього є багато цікавих справ, які його

збуджують. Флегматик — врівноважений, наполегливий, продуктив-

ний працівник. Холерик — яскраво бойовий тип, задерикуватий, лег-

ко й швидко збуджується. Меланхолік — помітно гальмівний тип

нервової системи, для представників якого кожне явище в житті стає

гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, не-

безпечне.

Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розглядав

як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викли-

кати психопатологічні прояви — неврастенію у холерика та істерію у

меланхоліка. У золотій середині, за виразом І. Павлова, стоять сан-

гвінічний та флегматичний темпераменти — їх врівноваженість є про-

явом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи.

Однак пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних

особливостей нервової системи недостатньо. Центральна нервова сис-

тема функціонує у взаємозв’язку з ендокринною та гуморальною сис-

темами організму. Гіпофункція щитовидної залози, наприклад, спри-

чинює млявість, монотонність рухів, а гіперфункція мозкового

придатка викликає зниження імпульсивності, уповільнення рухової

реакції. Діяльність статевих залоз — статеве дозрівання, старіння,

кастрація — помітно позначається на функціях усього організму, у тому

числі й на особливостях темпераменту. Молодецтво підлітків, їхні не-

вмотивовані вчинки — це динамічні прояви темпераменту під впливом

статевого дозрівання.

17.5. Роль темпераменту в діяльності людини

Діяльність — трудова, навчальна, ігрова — висуває вимоги не ли-

ше до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку осо-

бистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а от-

же, до темпераменту людини.

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рух-

ливість нервової системи (темпераменту) особистості виявляються

по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Там, де потрібна

значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип

нервової системи, а де слід виявити співчутливість, лагідність, краще

виявляє себе слабкий тип нервової системи.

Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявити

витриманість, терплячість. Надто повільний темп рухів, повільне, мо-

нотонне мовлення флегматика не сприяє успішності діяльності, де

потрібно виявити рухливість, швидкість впливу на інших. Слабкість

збудливості та гальмівні дії, що властиві меланхоліку, спричинюють

боязкість, нерішучість, перешкоджає встановленню контактів з інши-

ми. Схильність сангвініка до захоплення новим, до нудьги при одно-

манітній, хоча й важливій діяльності знижує активність у діяльності,

постійно викликає потяг до нового, модного.

Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивостей ви-

щої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні

особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності — силу

дій, у неврівноваженого — врівноваженість, у інертного — жвавість,

рухливість. Такі зміни настають під впливом змістового боку діяль-

ності. Шляхом вправляння можна досягти певного рівня гальмуван-

ня, слабкості, інертності чи нестриманості рухів, але утворені в такий

спосіб позитивні дії — сила, врівноваженість, рухливість — не усува-

ють повністю природженої слабкості, неврівноваженості або інерт-

ності нервової діяльності. В екстремальних умовах звичне здебільшо-

го втрачає силу, у дію вступають природні особливості типу нервової

системи, властивої людині: слабкість, гальмівність, збудливість, які

виявляються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, над-

мірній збудливості, втраті самовладання.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від ти-

пу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпера-

менту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді

потрібно зважати на особливості темпераменту.

Розділ 18

ЗДІБНОСТІ