13.3. Фізіологічне підгрунтя уяви. Уява і органічні процеси

Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих

півкуль головного мозку. Фізіологічним підгрунтям уяви є утворення

нових сполучень тих нервових зв’язків, які виникали раніше у про-

цесі відображення людиною об’єктивної реальності. Для виникнення

нового образу потрібно, щоб раніше утворені системи зв’язків, струк-

тура яких була детермінована характером об’єктів, що сприймалися,

розпалися (здисоціювали) й утворили нові сполучення відповідно до

нових потреб, що актуалізувалися в діяльності людини. Багатство об-

разів фантазії залежить від оригінальності того, як у новому її про-

дукті поєднуються риси відомих об’єктів, наскільки новими, нестан-

дартними є ці поєднання.

Діяльність уяви тісно пов’язана з емоціями, невіддільними від тво-

рення нового образу. Це дає підстави припустити, що механізми про-

цесу уяви розташовані не лише в корі великих півкуль головного моз-

ку, а й у підкоркових центрах, зокрема в гіпоталамо-лімбічній системі,

пошкодження якої спричинює порушення регулятивної функції

психіки, пов’язаної з програмуванням поведінки людини. Експери-

ментально доведено, що імпульси, які надходять з підкоркових відділів

мозку, активізують діяльність кори великих півкуль, сприяють вироб-

ленню плану та програми дій, що має важливе значення при ство-

ренні образів нових об’єктів.

Створюючи образи об’єктів, які виявляються безпосередньо по-

в’язаними з емоційною сферою особистості, її почуттями, людський мо-

зок може справляти регулювальний вплив на периферійні частини

організму, змінювати їх функціонування. Ще у стародавні часи було

помічено, що у деяких людей, переважно тих, які страждають на

істерію, після роздумів про муки, що їх згідно з євангельськими текста-

ми зазнав Христос, з’являлися “знаки розп’яття” на долонях, ступнях

ніг у вигляді кривавих плям, виразок. Такі відбитки називаються

стігмами (від грецьк. sti′gma — “клеймо”, “рубець”, “знак”). Відомі

випадки, коли люди, маючи яскраву фантазію, змінювали темпера-

туру руки, усього тіла, уявляючи в ній (на ньому) кригу чи розпечений

предмет. Необережно сказане лікарем слово може викликати у враз-

ливого пацієнта реальне відчуття хворобливого стану і у нього мо-

жуть проявитися відповідні симптоми захворювання. Хвороби тако-

го походження називаються ятрогенією. Нетактовне слово вчителя,

що травмує психіку учня, породжуючи фантастичні страхи, може вик-

ликати нервовий розлад — дидактогенію.

Специфічним проявом впливу образів уяви на рухову сферу особис-

тості є ідеомоторні акти. Дослідженнями встановлено, що коли лю-

дина уявляє рух якоїсь частини свого тіла (руки, ноги, тулуба), але не

виконує самої дії, то в м’язах, які повинні цей рух здійснити, фіксують-

ся слабкі імпульси, аналогічно тим, що реєструються при реальному

виконанні рухів. На принципі розшифрування ідеомоторних актів ба-

зується ефект “читання думок”, коли завдяки надзвичайно тонкій чут-

ливості деякі люди здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною,

сприймати слабкі сигнали її ідеомоторних актів і “вгадувати”, який

предмет та в кого з присутніх сховав реципієнт. Ідеомоторними акта-

ми як засобами ідеального моделювання дій, які належить виконати,

широко користуються спортсмени, танцюристи та ін. Тренери реко-

мендують своїм вихованцям перед виконанням вправи зробити це

подумки, уявивши від початку до кінця. Таке “програмування” по-

ліпшує результати їх реального виконання.

Регулювальний вплив мозку на всі органи людського тіла є зако-

номірним явищем. Образи уяви, що формуються у процесі діяльності

людини, можуть посилювати цей вплив. При патології мозкової діяль-

ності спостерігаються зміни функції уяви. Найчастіше такі зміни вияв-

ляються в галюцинаціях, коли хворий бачить неіснуючий об’єкт. При

цьому образ, який виникає, є настільки яскравим, що людина абсолют-

но впевнена в його реальності. Тимчасовий стан галюцинації викли-

кають наркотики. Надмірне вживання алкоголю може викликати хво-

робливий стан — білу гарячку, коли починаються фантастичні

марення, що не узгоджуються з будь-якою життєвою логікою.