6. Основні наукові школи менеджменту: школа наукового управління

Школа наукового упр-ня (1885-1920) – Ф.Тейлор, Френка і Лілії Гілберт. Вони виконували дослідження на рівні орг-ції вир-ва – виробн мен-ту. Вони вважали, що, використовуючи спостереження, вимірювання, логіку та аналіз труд процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної орг-ції всього труд процесу. Методологія наукового упр-ня труд процесами ґрунтувалася на аналізі змісту праці і виявленні основних складових її компонентів. Вони вперше звернули увагу на значущість людського фактора у процесі вир-ва. Вони надавали велике значення системі стимулів зростання прод праці, розробліли рекомендації щодо орг-ції її з урахування фізіологічних можливостей людей, обгрунтовуючи норму виробітку, необхідні перерви у труд процесі. Ключовими моментами цієї теорії було стимулювання високої прод праці, добір людей, фізисно і інтелектуально здатних виконувати певні види праці, та спеціальне навчання їх. Вклад: наукове дослідження кожного окремого виду труд д-сті, виділення планування та обдумування в окремих процесах, форм-ня ф-ції мен-ту, утвердження мен-ту в якості самостійної науки, обґрунтування потреби виділення управлінської праці як сфери д-сті особливої групи людей, які можуть досягти в ній високої продуктивності. Методи і підходи, які застосовуються в науці і техніці, можуть бути також використані для ефективного досягнення цілей орг-ції.

7. Класична (адміністративна) школа управління

Класична (адміністративна) (1920-1950) – А.Файоль започаткував (батько мен-ту), Л.Ірвік, Д.Муні. Ця школа вивчає застосування на практиці способів і можливостей покращення управління орг-цієї в цілому. Вони намагалися знайти універсальні принципи упр-ня, додержуючись яких, можна досягти успіху орг-ції. Вони розвинули принципи упр-ня (Файоль: поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиновладдя, єдність напряму д-сті, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, скалярний ланцюг (ієрархія упр-ня), порядок, справедливість, стабільність роб міся персоналу, ініціатива, корпоративний дух), описали ф-ції упр-ня (за Файолем – планування, орг-ція, розпорядництво, координування, контроль), систематизували підхід до упр-ня всією орг-цією.

Файоль розглядав управління як безперервний універсальний процес, що складається з декількох взаємопов‘язаних операцій: -технічну, тобто на вдосконалення технологічного процесу; -комерційну, що передбачає закупку, продаж, обмін факторів і результатів вир-ва; -фін-ву, пов‘язану з накопиченням, пошуком і ефективним використанням грош коштів; страхову-захисту життя, особи і власності людей; -бухгалтерську, що полягає в проведені статистичних спостережень, інвентаризації, складанні балансів тощо; -адміністративну, що покликана впливати на працівників. Вони сформулювали систематизовану теорію упр-ня всієї орг-ції та виділили упр-ня в особливий вид д-сті.

8. Основні наукові школи менеджменту: школа людських відносин

Засновником школи людських відносин є Елтон Мейо. Він Прові ряд наук експериментів в компаній ”Вестерн електрик”. Результати проведеної роботи дозволили Мейо повернути управлінську думку в сторону орієнтації на людину і соц сторони вир-чого процесу, а також на роль колективу в успішній роботі під-ва. Його висновки полягають в наступному:

-чітко розроблені труд операції і висока з/п не завжди приводять до підвищення продуктивності праці;

-внутрішні сили взаємодії в труд колективі чи групі робітників між собою можуть перевершити зусилля керівників;

-поведінка людини на роботі і результати її праці багато в чому залежать від соц умов і відношень між робочими і менеджером;

-Мейо вважав, що працівник по своїй природі не лінивий і якщо йому створити відповідні умови, то він буде проявляти ініціативу і працелюбність.

Ще одним представником цієї теорії була Мері Фоллет. Вона вважала, що для успішного управління менеджер повинен відмовитись від формальних відношень з робітниками і стати їх лідером, завжди рахуватись із складаючоюся ситуацією, діяти виходячи з конкретних умов. Менеджер повинен турбуватись про формування колективу, згуртовувати його навколо себе, створювати атмосферу дружелюбності, взаємної допомоги і підтримки кожного робітника. Це дозволить значно підвищити результати праці.