3. Права військовослужбовців на матеріальне та інше забезпечення, а також державне обов’язкове страхування.

Одним із найбільш суттєвих суб’єктивних прав військовослужбовця є право на матеріальне та інше забезпечення. Воно покликане задовольнити його потреби: харчові, речові, житлові, грошові та інші.

Держава повинна гарантувати військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України до військової служби.

Право військовослужбовців на натуральне і грошове забезпечення має принципово іншу юридичну природу у порівнянні, наприклад, із правом працівників на заробітну плату і обумовлене не трудовим договором, а відносинами, що виникли у зв’язку з безпосереднім виконанням громадянами військового обов’язку. Матеріальне забезпечення за загальним правилом не ставиться у залежність від результатів військово-службової діяльності, сумлінності виконання обов’язків військової служби, а носить постійний характер і здійснюється протягом всього періоду військової служби. Так, навіть під час хвороби, відпустки, навчання, перебування поза штатом, в розпорядженні тощо за військовослужбовцем протягом певного періоду зберігаються всі види матеріального забезпечення.

Принцип матеріального забезпечення військовослужбовців викликаний специфікою військової справи, необхідністю зосередження всіх сил і уваги на головному - на якісному виконанні кожним військовослужбовцем свого обов’язку як у процесі повсякденної служби, так і в бою. З цим пов’язана і така особливість матеріального забезпечення військовослужбовців, як задоволення їх, потреб у харчуванні, одязі, житлі тощо.

3.1. Продовольче забезпечення військовослужбовців, як один із видів матеріального забезпечення.

Вирішення завдань продовольчого забезпечення Збройних Сил України покладається на продовольчу службу. Нею, зокрема, розробляються норми добового утримання особового складу, розраховуються його потреби, витребовуються фонди, організується заготівля, зберігання продовольства, техніки і майна служби, здійснюється забезпечення військ (сил) продовольством, організується харчування особового складу і хлібозабезпечення, здійснюється керівництво підприємствами продовольчої служби і сільськогосподарськими підприємствами Міністерства оборони України, організовується і ведеться облік і звітність та інше.

Норми продовольчого забезпечення (основні та додаткові) затверджуються Урядом України і являють собою поєднання асортименту і якості продуктів, наданих на харчування військовослужбовцю за добу. Звідси вони отримали назву “норми добового забезпечення ”.

Надання додаткових норм забезпечення залежить від складностей проходження військової служби. Права на відповідні додаткові пайки мають військовослужбовці аеромобільних військ, екіпажі торпедних катерів і підводних човнів, водолази та інші.

Норми продовольчого забезпечення періодично вдосконалюються, підвищується калорійність і харчова цінність продуктів, у більшій мірі при продовольчому забезпеченні враховуються особливості служби.

Продовольче забезпечення, в залежності від службово-правового становища осіб, які забезпечуються ним, і умов військової служби, може відбуватися в наступних формах: надання безкоштовного харчування у вигляді гарячої їжі; видачі продовольчого пайка (грошової суми замість пайка); виплати продовольчо-шляхових коштів.

Правом на безкоштовне отримання продовольства користуються: усі військовослужбовці строкової військової служби, курсанти військових навчальних закладів, особи, які навчаються у військових ліцеях, військовозобов’язані під час проходження навчальних зборів та інші особи. У встановлених законодавством випадках таким правом користуються і деякі категорії офіцерів, наприклад: льотний та інженерно-технічний склад авіації, плаваючий склад кораблів Військово-Морських Сил тощо.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” та інших нормативно-правових актів передбачена можливість одержання продовольчих пайків й іншими, крім названих, категоріями військовослужбовців або за бажанням військовослужбовця грошової компенсації замість них. Але, Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17 лютого 2000 р. дія цієї норми призупинена на невизначений термін.

Військовослужбовці строкової служби, курсанти військових навчальних закладів, як правило, забезпечуються продовольством через їдальні військових частин. У встановлених випадках (наприклад, при переведенні з однієї військової частини в іншу) на шлях слідування замість видачі продпайка виплачуються продовольчо-шляхові кошти.

Військовослужбовці строкової служби користуються правом на отримання продовольства безкоштовно з дня їх явки у військкомат для відправки у військову частину до дня, в який вивільнений військовослужбовець зобов’язаний прибути на місце проживання. Важливе значення має організація харчування у військовій частині. Їжа в їдальнях військової частини готується точно за розкладкою продуктів, що складається начальником продовольчої служби спільно з начальником медичної служби, начальником їдальні та інструктором-поваром. Розкладка підписується заступником командира з тилу і начальниками медичної і продовольчої служб та затверджується командиром військової частини. Вносити зміни до розкладки без письмового дозволу командира військової частини забороняється. Закладка продуктів у котел відбувається за вагою і в присутності чергового по їдальні. До початку роздавання готової їжі на столи її якість перевіряється посадовими особами військової частини відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Якість готової їжі (безпосередньо у варочно-роздаточному приміщенні), а також санітарний стан приміщень їдальні, посуду і інвентарю перевіряє лікар (фельдшер) разом із черговим військової частини. Результати перевірки записуються в книгу по контролю за якістю приготованої їжі. В ній лікар робить також запис про санітарний стан їдальні. Дозвіл на видачу їжі особовому складу дає черговий військової частини. Крім лікаря і чергового по військовій частині з їжі щоденно знімає пробу командир військової частини або, за його вказівкою, один із заступників. При цьому визначаються смакові якості м’ясних (рибних) порцій, других і третіх блюд. Куштування (опробування) їжі в цих випадках робиться безпосередньо в обідній залі під час прийому їжі особовим складом із наступним записом перевірки до згаданої книги.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби у військовій частині гаряча їжа видається три рази на добу. Проміжок між харчуваннями не повинен перевищувати 7 годин.

З метою посилення харчування військовослужбовців, більш повного задоволення їх потреб у ранніх овочах, зелені , картоплі у військових частинах організуються підсобні господарства. Керівництво ними здійснює командир військової частини через свого заступника по тилу і начальника продовольчої служби.

Підсобне господарство ведеться, як правило, силами і коштами військової частини. Для робіт по догляду за тваринами і обробці земельної ділянки, які не можуть бути виконані солдатами і матросами, дозволяється утримувати необхідну кількість робітників.