Особливості правового статусу щодо соціального та правового захисту військовослужбовців

Військовослужбовці України мають всі права і свободи громадянина, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. В темі № 2 розділу ІІ було розглянуто основні (конституційні) права і свободи громадян України. Разом з тим, в силу особливостей характеру проходження військової служби, військовослужбовці мають свій специфічний статус.

Частина 5 статті 17 Конституції України покладає на державу забезпечення соціального захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Із цієї конституційної норми випливає зокрема, що :

• військовослужбовці – категорія громадян, що підлягає соціальному захисту;

• разом з військовослужбовцями соціальному захисту підлягають також члени їхніх сімей;

• соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей – обов’язок держави.

Статус (або, як ще називають, правове становище) військовослужбовців – це сукупність гарантованих Конституцією України та законами України прав та свобод, а також обов’язків та відповідальності, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Громадяни набувають правового статусу військовослужбовців з початком військової служби і втрачають його з закінченням проходження військової служби.

Обсяг та реальний зміст прав, свобод, обов’язків та відповідальності військовослужбовців залежить від багатьох факторів чи обставин, з яких можна виділити два головних :

По-перше. Військовослужбовець є громадянином своєї держави, отже він має загальний правовий статус особи та громадянина, що включає в себе загальні права та обов’язки, що належать всім громадянам.

По-друге, виконання військовослужбовцем специфічних службових обов’язків, пов’язаних з необхідністю неухильного виконання наказів в будь-яких умовах, в тому числі й з ризиком для здоров’я та життя, обумовлює наявність спеціального (особливого) правового статусу – а саме загальних, посадових та спеціальних прав та обов’язків військовослужбовців, які доповнюють та конкретизують загальні права та обов’язки особи. Останні не повинні перешкоджати виконанню військовослужбовцями службових обов’язків, тобто вони повинні “суміщатися” з інтересами Збройних Сил чи іншого військового формування, де проходить службу конкретний військовослужбовець.

Отже, специфічність правового статусу військовослужбовця в тому, що його права і свободи, обов’язки та відповідальність визначаються з врахуванням можливостей їх реалізації в умовах Збройних Сил чи інших військових формувань, що тягне за собою певні обмеження військовослужбовця в названих правах та свободах.

Загальні

Посадові

Спеціальні

Кожен військовослужбовець має посадові обов’язки, котрі визначають обсяг та межі практичного виконання доручених йому за посадою функцій та завдань. Ці обов’язки визначаються військовими статутами, іншими законами, а також настановами, положеннями, інструкціями тощо. У зв’язку з цим військовослужбовець наділяється певними посадовими правами (наприклад – право начальника віддавати накази), які носять забезпечувальний характер, а їх обсяг повинен створити належні умови для виконання обов’язків.

Військовослужбовці, що знаходяться на бойовому чергуванні (бойовій службі), у добовому наряді, несуть гарнізонну чи вартову службу несуть спеціальні обов’язки, які виходять за межі його щоденних посадових обов’язків та прав. Наприклад, вартовий має право підпорядковуватись лише чітко визначеним особам, а також застосовувати зброю. Хоча при цьому слід зауважити, що останнє певною мірою можна назвати і обов’язком. Що є свідченням взаємозв’язку прав та обов’язків у військовослужбовця.

Крім посадових та спеціальних прав і обов’язків всі військовослужбовці мають загальні обов’язки, притаманні військовослужбовцям незалежно від посад, а також права, пов’язані з проходженням служби. Загальні обов’язки та права військовослужбовців викладені у розділі 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (відповідно статті 11-17 та 18-25).

Права військовослужбовців, пов’язані з проходженням служби, повинні опосередковано забезпечити ефективність їх діяльності шляхом реалізації моральних та матеріальних стимулів. Під ними ще часто розуміють пільги, про які йтиме мова далі. Але так можна говорити лише дивлячись з одного боку. А з іншого, вони створюють самостійне суб’єктивне право на пільги.

Права військовослужбовців, пов’язані з проходженням служби, можна розділити на такі групи, пов’язані з:

• просуванням по військовій службі;

• державним матеріальним забезпеченням, відпочинком;

• правом на захист;

• пільгами;

• заохоченням.

Права військовослужбовців та їх обов’язки, як і взагалі питання статусу цієї категорії громадян, регулюються низкою законів, а також нормативно-правових актів.

Говорячи про права військовослужбовців, у першу чергу слід звернути увагу на статті 18 та 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які вказують, що військовослужбовці перебувають під захистом держави, яка гарантує їм та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до закону.

А таким законом є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Ще треба назвати статтю 16 Закону України “Про Збройні Сили України”.

Як зазначено вище, специфічність правового статусу військовослужбовців тягне за собою необхідність певних обмежень їх конституційних прав і свобод. Ці обмеження повинні прямо передбачатися у законах. Обмеження військовослужбовців у правах та свободах, визначених законодавством, забороняється, що прямо вказано у статті 2 Закону “Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей”. Непередбачені законом обмеження не допустимі, навіть якщо вони запроваджуються з благими намірами.

Отже, наша Конституція та закони “передбачають соціальний і правовий захист військовослужбовців.

Розберемося з цими поняттями.

Соціальний захист це діяльність державних органів, військового командування, посадових осіб по реалізації встановлених для військовослужбовців та членів їхніх сімей прав, пільг, свобод та законних інтересів.

Він нерозривно пов’язаний з правовим захистом, який розуміють як діяльність органів державної влади, спрямовану на забезпечення реалізації цією категорією громадян своїх політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод, користування матеріальними та духовними благами чи адекватної компенсації їх законного обмеження.

Діяльність держави щодо соціального та правового захисту завжди спрямована на вирішення проблеми соціальної захищеності, яка являє собою складне багатогранне поняття. В теорії під соціальною захищеністю особи розуміють гарантії прав та свобод, ступінь задоволення матеріальних та духовних потреб особи відповідно до ролі та характеру її праці в суспільстві (Мигачев Ю.И., Тихомиров С.В. “Правовые основы социальной защищенности военнослужащих и членов их семей”.- М, 1994). У цьому визначенні слово “гарантії” доречно змінити на “гарантованість”, а також додати ще “Гарантованість надання пільг та компенсацій, захист особи, забезпечення безпеки”.

Державна політика, спрямована на вирішення проблеми соціально-правової захищеності військовослужбовців повинна здійснюватись на підставі певних принципів, тобто основоположних ідей, до яких слід віднести :

• поєднання особистих інтересів військовослужбовців з інтересами держави при взаємній відповідальності;

• співвідносність необхідного рівня соціально-правової захищеності з реальними можливостями її забезпечення;

• здійснення соціально-правового захисту військовослужбовців на компенсаційній основі з безумовним виконанням ними своїх обов’язків та добровільним прийняттям певних обмежень своїх прав;

• охоплення всіх компонентів - політичного, правового, соціального, економічного, духовного;

• включення до сфери дії прав та пільг ветеранів військової служби та членів сімей військовослужбовців;

• створення системи “по вертикалі і горизонталі” в роботі державних органів, що забезпечують права та свободи військовослужбовців, а також законних (легітимних) механізмів, інститутів і форм реалізації державної політики у цій сфері.

Далі мова піде про таке поняття, як пільги громадянам України у зв’язку з виконанням обов’язків військової служби. Саме вони вважаються одним з основних важелів в руках держави по забезпеченню соціальної захищеності військовослужбовців.

2.2.

Права та пільги громадян України у зв’язку з виконанням ними обов’язків військової служби.

15 хв.