- •1. Первісний лад на території України
- •2. Племена скіфів. Античні держави у Північному Причорномор'ї
- •3. Походження слов'ян та їх розселення на території України
- •4. Східнослов'янська держава - Київська Русь (xі - хіі ст.)
- •5. Культура Київської Русі
- •6. Феодальна роздробленість Київської Русі
- •7. Галицько-Волинське князівство
- •8. Українські землі під владою іноземних держав (хіv - XV ст.)
- •9. Виникнення українського козацтва. Політико-соціальний та військовий устрій Січі
- •10. Українські землі під владою Речі Посполитої
- •11. Козацько-селянські рухи кінця хvі - першої половини хvіі ст.
- •12. Культура України хvі - першої половини хvіі ст.
- •13. Національно-визвольна війна середини хvіі ст.
- •14. Гетьманщина після Переяславської Ради. Руїна
- •15. Україна в період гетьманування і.Мазепи
- •16. Ліквідація автономного статусу України
- •17. Входження Північного Причорномор'я та Правобережної України до складу Росії
- •18. Визвольна боротьба українського народу в другій половині хvіі ст.
- •19. Культура України другої половини хvіі - хvііі ст.
- •20. Українці у війні Росії з наполеонівською Францією
- •21. Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин. Антикріпосницька боротьба в першій половині хіх ст.
- •22. Суспільно-політичний рух у наддніпрянській Україні наприкінці хvііі - в першій половині хіх ст.
- •23. Польське повстання 1830-1831 рр. Та його наслідки для України
- •24. Кирило-Мефодіївське Братство
- •25. Західноукраїнські землі наприкінці хvііі - в першій половині хіх ст.
- •26. Українська культура першої половини хіх ст.
- •27. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні
- •28. Економічний розвиток українських земель у 60-90-ті роки хіх ст.
- •29. Суспільно-політичне життя в Україні другої половини хіх ст.
- •30. Національна політика російського царизму щодо України
- •31. Польське повстання 1863-1864 рр. В Україні
- •32. Розвиток народницького руху в Україні
- •33. Національно-визвольний рух на Західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •34. Українська культура другої половини хіх ст.
- •35. Економічний розвиток і суспільно-політичний рух на початку хх ст.
- •36. Західноукраїнські землі на початку хх ст
- •37. Україна в роки першої російської революції
- •38. Україна напередодні першої світової війни. Реформа Столипіна.
- •39. Україна в першій світовій війні
- •40. Українська культура початку хх ст.
- •41. Проголошення унр.
- •42. Україна за Гетьманства п.Скоропадського
- •42. Директорія Української народної республіки (грудень 1918 - листопад 1920).
- •43. Західноукраїнська народна республіка.
- •44. Культура України в 1917-1920 рр.
- •45. Створення Української соціалістичної радянської республік
- •46. Входження України до складу срср.
- •47. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
- •48. Культурне і духовне життя в роки неп.
- •49. Радянська модернізація України (1928-1939). Голодомор 1932-1933 рр.
- •50. Стан культури України в 30-ті роки.
- •51. Україна під час другої світової війни.
- •53. Повоєнна відбудова України (1945 - середина 50-х років).
- •54. Культурне життя України (друга половина 40-х - початок 50-х років).
- •55. Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.).
- •56. Україна і загострення кризи радянської системи (1965-1985).
- •57. Україна в період "перебудови" (1985 - серпень 1991 р.).
- •58. Українська рср на міжнародній арені (1985 - серпень 1991 р.).
- •59. Україна в умовах незалежності
- •Первісний лад на території України.
18. Визвольна боротьба українського народу в другій половині хvіі ст.
Посилення феодального і національно-релігійного гніту викликало в Україні хвилю повстань. На початку XVIII ст. виникла нова форма антифеодальної боротьби - гайдамацький рух. Серед гайдамаків були козацька голота, селяни, міщани, православне духовенство. Загони гайдамаків діяли на всій території Правобережжя і користувалися широкою підтримкою населення. Повсталі боролися за захист прав православної віри, відновлення козацьких вольностей, звільнення від шляхетсько-магнатської залежності.
На західноукраїнських землях селяни також відмовлялися відбувати панщину, платити податки, захоплювали поміщицькі землі. Ці народні месники називалися опришками. Найвідомішим ватажком опришків був Олекса Довбуш. Разом із братом Іваном у 1738— 1743 рр. він активно боровся зі шляхтою біля Коломиї. Пізніше Іван перейшов на територію Західного Прикарпаття, а Олекса розгорнув боротьбу в Північній Буковині та Закарпатті.
Опришківський рух тривав довго — завдяки вмілій організації, тісним зв'язкам із селянами, вдалій партизанській тактиці. У гірських умовах загін Довбуша був невловимий, хоча проти нього воювало 2,5-тисячне королівське військо.
1744—1745 роки стали періодом найбільш активної діяльності народних месників. Рух опришків значно сприяв зростанню антифеодального спротиву селянства. Але і шляхта не дрімала: за голову Довбуша було обіцяно значну винагороду. 23 серпня 1745 р. його було підступно поранено, і 24 серпня він помер. Справу Довбуша продовжили його побратими — В. Орфенюк, В. Баюрак, І. Бойчук.
Опришківський рух був тісно пов'язаний з гайдамацьким, найвищим злетом якого стала так звана Коліївщина.
У 1768 р. польський сейм під тиском Росії схвалює рішення про формальне зрівняння у правах православної та католицької церков. Цим Катерина ІІ розраховувала послабити Польщу, спровокувавши конфлікт між королем і шляхтою та виставивши себе захисницею православ'я. У відповідь шляхтичі скликають Барську конфедерацію під гаслом захисту католицизму і шляхетських прав. Починаються репресії проти українців. На прохання польського уряду Росія починає воєнні дії проти конфедератів, що послужило сигналом до повстання.
Ініціатором повстання православних на Правобережжі був ігумен Мотронинського Троїцького монастиря М. Значко-Яворський. Максим Залізняк збирає повсталих, осердям яких були запорожці, у Холодному Яру. За декілька тижнів повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Галичину. Гайдамаки звільняли селян від влади польських панів, скасовували панщину та інші форми визиску, створювали органи селянсько-козацького самоврядування. На початку червня 1768 р. повсталі оточили Умань — один із центрів польського панування на Правобережжі. На їхній бік перейшов уманський сотник І. Гонта з козаками, і місто капітулювало. Рада повсталих обрала Залізняка гетьманом і князем смілянським, а Ґонту — полковником і князем уманським. Тоді військо гайдамаків налічувало 16 сотень.
Наляканий розмахом Коліївщини, побоюючись поширення повстання на Лівобережжя й Запоріжжя, царський уряд наказав російським військам з'єднатися мовби для підтримки гайдамаків, а насправді надати допомогу польській армії у ліквідації повстання. В липні 1768 р. табір гайдамаків під Уманню було оточено, і ті здались. Залишки їхніх загонів були розбиті.
Віра у «доброго царя», відсутність політичного досвіду і культури, складнощі геополітичної ситуації зумовили поразку Коліївщини.
Після цього російське самодержавство відкрито взяло бік польської шляхти. Ліквідація Запорізької Січі позбавила селян останнього прихистку волі.
У 1789—1793 рр. проходило повстання у с. Турбаї, яке раніше входило до складу Миргородського полку. На початку XVIII ст. його мешканці були вільними козаками, а потім їх силоміць перетворили на феодальне залежних селян. Отож турбаївці домагалися відновлення своїх прав. У 1788 р. Сенат визнав козацькі права і привілеї лише за 76 селянами із 2 тис. Це викликало велике обурення. В січні 1789 р. селяни відмовилися виконувати панщину і платити податки на користь поміщиків. Було створено селянсько-козацьке самоврядування — Громадська збірня. В липні 1789 р. повстанці вбили поміщиків Базилевських і змусили службовців земського суду визнати їх усіх козаками. Повстання тривало аж чотири роки, оскільки царському урядові, заклопотаному російсько-турецькою війною і боротьбою з французькою революцією, було якось не до нього. Лише у 1793 р. до Турбаїв увійшли війська. Активних учасників повстання судили і заслали на каторгу. Турбаї перейменували на с. Скорботне, а його мешканців переселили у південні райони України.
Антифеодальний рух другої половини ХVІІІ ст. справив величезний вплив на суспільні процеси в Україні, на формування передової думки в колах української інтелігенції, підготував грунт для подальших визвольних змагань.