- •1. Первісний лад на території України
- •2. Племена скіфів. Античні держави у Північному Причорномор'ї
- •3. Походження слов'ян та їх розселення на території України
- •4. Східнослов'янська держава - Київська Русь (xі - хіі ст.)
- •5. Культура Київської Русі
- •6. Феодальна роздробленість Київської Русі
- •7. Галицько-Волинське князівство
- •8. Українські землі під владою іноземних держав (хіv - XV ст.)
- •9. Виникнення українського козацтва. Політико-соціальний та військовий устрій Січі
- •10. Українські землі під владою Речі Посполитої
- •11. Козацько-селянські рухи кінця хvі - першої половини хvіі ст.
- •12. Культура України хvі - першої половини хvіі ст.
- •13. Національно-визвольна війна середини хvіі ст.
- •14. Гетьманщина після Переяславської Ради. Руїна
- •15. Україна в період гетьманування і.Мазепи
- •16. Ліквідація автономного статусу України
- •17. Входження Північного Причорномор'я та Правобережної України до складу Росії
- •18. Визвольна боротьба українського народу в другій половині хvіі ст.
- •19. Культура України другої половини хvіі - хvііі ст.
- •20. Українці у війні Росії з наполеонівською Францією
- •21. Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин. Антикріпосницька боротьба в першій половині хіх ст.
- •22. Суспільно-політичний рух у наддніпрянській Україні наприкінці хvііі - в першій половині хіх ст.
- •23. Польське повстання 1830-1831 рр. Та його наслідки для України
- •24. Кирило-Мефодіївське Братство
- •25. Західноукраїнські землі наприкінці хvііі - в першій половині хіх ст.
- •26. Українська культура першої половини хіх ст.
- •27. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні
- •28. Економічний розвиток українських земель у 60-90-ті роки хіх ст.
- •29. Суспільно-політичне життя в Україні другої половини хіх ст.
- •30. Національна політика російського царизму щодо України
- •31. Польське повстання 1863-1864 рр. В Україні
- •32. Розвиток народницького руху в Україні
- •33. Національно-визвольний рух на Західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •34. Українська культура другої половини хіх ст.
- •35. Економічний розвиток і суспільно-політичний рух на початку хх ст.
- •36. Західноукраїнські землі на початку хх ст
- •37. Україна в роки першої російської революції
- •38. Україна напередодні першої світової війни. Реформа Столипіна.
- •39. Україна в першій світовій війні
- •40. Українська культура початку хх ст.
- •41. Проголошення унр.
- •42. Україна за Гетьманства п.Скоропадського
- •42. Директорія Української народної республіки (грудень 1918 - листопад 1920).
- •43. Західноукраїнська народна республіка.
- •44. Культура України в 1917-1920 рр.
- •45. Створення Української соціалістичної радянської республік
- •46. Входження України до складу срср.
- •47. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
- •48. Культурне і духовне життя в роки неп.
- •49. Радянська модернізація України (1928-1939). Голодомор 1932-1933 рр.
- •50. Стан культури України в 30-ті роки.
- •51. Україна під час другої світової війни.
- •53. Повоєнна відбудова України (1945 - середина 50-х років).
- •54. Культурне життя України (друга половина 40-х - початок 50-х років).
- •55. Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.).
- •56. Україна і загострення кризи радянської системи (1965-1985).
- •57. Україна в період "перебудови" (1985 - серпень 1991 р.).
- •58. Українська рср на міжнародній арені (1985 - серпень 1991 р.).
- •59. Україна в умовах незалежності
- •Первісний лад на території України.
11. Козацько-селянські рухи кінця хvі - першої половини хvіі ст.
Колоніальна політика Польщі, посилення кріпацтва, покатоличення викликали активний протест українського населення і зумовили шерег потужних повстань, які мали антифеодальний та національно-визвольний характер.
На кінець XVI ст. активізувалися походи козаків проти Туреччини, що помітно погіршило її стосунки з Польщею. У відповідь польський уряд категорично заборонив походи і стратив деяких їхніх організаторів. Але це не зупинило козаків. Поступово їхні виступи проти польських панів набувають дедалі більш організованих форм. У 1591 р. починається повстання реєстрових козаків під орудою К. Косинського. Приводом прислужилася, як це часто бувало, особиста образа Косинського на князя Острозького, який відібрав у нього маєток. Проте незабаром повстання, підтримане місцевими селянами, охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь.
У лютому 1593 р. князь Острозький розбиває військо Косинського на р. П'ятці. Козаки укладають угоду, згідно з якою Косинський позбавляється гетьманства, козаки втрачають право нападати на сусідні країни, а селяни-втікачі повертаються до своїх поміщиків. Але Косинський з вірними козаками тікає на Січ і звідти у травні 1593 р. наступає на Черкаси. Там він зазнає поразки від черкаського і канівського старости Є. Вишневецького та гине. Його військо відступає на Запоріжжя.
В 1594— 1596 рр. розгортається нове повстання під проводом С. Наливайка, який, до речі, був сотником у князя Острозького і брав участь у придушенні повстання Косинського. Але після битви на р. П'ятці він кидає службу і організовує загін нереєстрових козаків для походів на татар. Захопивши багато здобичі, Наливайко посилає гінців на Січ із закликом розгорнути антипольську боротьбу. Запорізькі козаки, очолювані Г. Лободою, виступили на підтримку, і вже до початку І596 р. повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля. Не останню роль у такому стрімкому успіхові відіграло те, що основні польські сили у цей час перебували у Молдавії, де підтримували польського ставленика на молдавський трон. Але, побачивши реальну загрозу з боку козаків, польський уряд вирішує направити проти них коронне військо.
У березні 1596 р. повстанці С. Наливайка об'єднуються з загонами Г. Лободи та полковника М. Шаули і в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля дають бій полякам, після якого, забравши свої сім'ї, мусять відступати за Дніпро і рухатись на схід. Біля м. Лубни в урочищі Солониця вони стали табором, очікуючи допомоги запорожців, але були оточені. Складне становище козаків погіршувалося загостренням суперечностей серед старшини. Лободу вбивають за підозрою в зраді, а Наливайка і Шаулу видають полякам. Опір було зламано. Наливайка і його соратників повезли до Варшави і у квітні 1597 р. стратили.
Селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст. зазнали поразки через внутрішню неорганізованість і відсутність єдності. Але вони ж наочно продемонстрували вплив нового соціального явища — козацтва, особливо у спілці з селянством, дрібною шляхтою та міщанами.
Інший шлях реалізації потенціалу козацтва обрав видатний діяч вітчизняної історії — гетьман П. Сагайдачний. Народився він на Самбірщині, освіту здобув в Острозькій школі та в школі Львівського братства. Уславився як видатний організатор козацьких походів проти татар і турків.
Спершу П. Сагайдачний проводив політику мирних угод і компромісів для захисту прав України. Він зі своїми козаками брав участь у війні польського короля Сигізмунда III з Росією. Але найвизначнішу роль Військо Запорізьке відіграло під час Хотинської війни.
У 1620 р. Туреччина організувала 150-тисячний похід з метою остаточно розбити Польську державу. Польща змогла виставити лише 40-тисячне військо і тому змушена була звернутися по допомогу до козаків, пообіцявши їм поступки у релігійному питанні та значну платню. Але вирішальним тут було інше: Сагайдачний чітко усвідомлював, що агресія Туреччини не обмежиться Річчю Посполитою, а продовжиться вже проти України. В Хотинській битві брало участь 40-тисячне козацьке військо, що стало важливим фактором перемоги поляків (жовтень 1621 р.). Але за умовами Хотинського миру козакам було заборонено плавати Дніпром у Чорне море і здійснювати походи до турецьких берегів. Кордон між Туреччиною і Польщею встановлювався по Дніпру.
Значним був внесок П. Сагайдачного у захист православ'я в Україні. Він залучив усе Військо Запорізьке до складу Київського братства, відновив втрачену після Берестейської унії вищу церковну ієрархію, висвятив на сан київського митрополита Іова Борецького, архієпископа і кількох єпископів. Велику увагу Сагайдачний приділяв розвиткові української культури й освіти, все своє майно він заповів братствам Києва і Львова.
Помер П. Сагайдачний від рани, одержаної у Хотинській війні, 10 квітня 1622 р. По його смерті прокотилася нова хвиля козацьких повстань.
У 1625 р. після повстання на чолі з М. Жмайлом польський уряд змушений був підписати Куруківську угоду, згідно з якою козацький реєстр становив уже 6 тис. у складі шести полків — Київського, Корсунського, Канівського, Черкаського, Білоцерківського, Переяславського, але козакам було заборонено здійснювати самостійні військові походи.
Приводом для наступного заворушення стали суперечності між реєстровими і нереєстровими козаками. В 1630 р. запорожці під орудою Т. Федоровича (Трясила) виступили з Січі. Незабаром повстання охопило Лівобережжя і частину Правобережжя. 30-тисячний загін повсталих розгромив коронне військо під Переяславом і змусив Річ Посполиту шукати компромісу. Нова угода збільшувала реєстр до 8 тис. осіб, зберігалися привілеї козацької старшини. І хоча Федорович з частиною козаків повернувся на Запоріжжя, селяни, міщани та нереєстрові козаки ще якийсь час продовжували боротьбу. Широкий суспільний рух в Україні змусив королевича Владислава у 1633 р. затвердити на сеймі «Статті для заспокоєння руського народу», які легалізували існування православної церкви і повертали їй частину майна. Але вже у 1634 р., після закінчення польсько-російської війни, в якій на боці Польщі воювали й козаки, уряд Речі Посполитої знову урізає права та вольності українців.
Щоб нейтралізувати Січ, польський уряд будує у 1635 р. на Дніпрі фортецю Кодак, але того ж року козаки під командуванням І. Сулими розгромили кодацьку залогу та зруйнували фортецю.
У 1637—1638 рр. вибухнули нові повстання під керівництвом П. Бута (Павлюка), Д. Гуні та Я. Острянина. Тут знову показала себе проблема суперечностей між реєстровим і нереєстровим козацтвом, що й стало однією з причин поразки у 1638 р. Це дало можливість Польщі в тому ж році нав'язати козацтву «Ординацію Війська Запорізького реєстрового, яке перебуває на службі Речі Посполитої». В ній реєстр обмежувався до 6 тис., на чолі козаків затверджувався польський комісар, заборонялася виборність, відновлювалася фортеця Кодак.
Період козацької активності змінився десятиліттям так званого «золотого спокою». Але козацько-селянські повстання підготували грунт для розгортання широкого національно-визвольного руху середини XVII ст.