6. Самогубства серед співробітників органів внутрішніх справ

6.1) Поширеність і характеристика самогубств серед співробітників органів внутрішніх справ.

Самогубства, скоювані співробітниками органів внутрішніх справ, відносяться до категорії найтяжчих надзвичайних подій. Вони мають не тільки моральні і економічні наслідки, але і великий суспільний резонанс.

Щорічно через самогубства органи внутрішніх справ втрачають від 200 до 300 співробітників. Як і в цілому по Україні, на початку 90-х років відбулося зростання рівня суїцидів серед співробітників МВС. З 1991 по 1993 рік рівень самогубств виріс в 1,6 раз. Загальноукраїнський показник в 1991р. склав 27, а в 1993р. – 39. В подальший період відбулося зниження рівня самогубств серед співробітників. В 1998 році зареєстровано 283 випадки суїцидів серед особового складу органів внутрішніх справ, що на 33% менше ніж в 1997 році. Рівень суїцидів серед співробітників склав 24,8 і став значно нижчим за загальноросійський показник (35,4). В 1999 році був відзначений підйом показників даної надзвичайної події – 29,4.

Серед співробітників органів внутрішніх справ в 2002 році було 228 самогубств, в порівнянні з попереднім роком (244) скоротилося на 16 випадків (6,6%). Відносний показник кількості суїцидів серед співробітників на 10 тис. складає 2,4, по цивільному населенню Російської Федерації цей показник на рівні 3.9.

Аналіз причин і умов здійснення суїциду показав, що найбільше число самогубств вчинене серед співробітників у віці від 25 до 35 літ (48%) із стажем служби в органах внутрішніх справ з 3 до 10 літ (55%). У більшості з них є сім'ї (66%), у кого діти (68%), тобто добровільно пішли з життя співробітники зрілого, працездатного віку.

З матеріалів службових розслідувань витікає, що в 49% випадків самогубства в тій чи іншій мірі були пов'язані з сімейно-побутовими конфліктами, у тому числі викликаною матеріальною скрутою. Більше половини (56%) самогубств вчинені в стані алкогольного сп'яніння. Це свідчить про незнання керівниками ситуації в сім'ях співробітників, їх сімейно-побутових проблем.

Найбільш суїцидонебезпечним віком співробітників органів внутрішніх справ за середніми даними є період від 31 до 40 літ – це 41%, що приблизно відповідає частці осіб цього віку, службовців в МВС України (близько 38%). Частка співробітників у віці до 30 літ складає близько 50%. Кількість самогубств серед них дещо нижче (46%). Таким чином, також як і серед цивільного населення, наголошується тенденція до збільшення кількості самогубств з віком.

В 40% випадків стаж служби в органах внутрішніх справ співробітників, що вчинили самогубства, не перевищував три роки, що приблизно відповідає частці співробітників із стажем служби до 3 літ в органах внутрішніх справ в 1996-1997 роках (35 %). Здійснення суїцидів на перших роках служби свідчить про виражені труднощі пристосовування особового складу до строго регламентованої службової діяльності (особливо, що знаходиться в зрілому віці). Цікавий той факт, що співробітники, що отримали середню і вищу освіту в системі МВС і що пройшли період пристосовування під час навчання, в 9 разів рідше скоюють суїцидальні акти, ніж особи без спеціальної освіти. Рівень самогубств дещо зростає із збільшенням стажу служби. Так, частка співробітників із стажем більше 15 літ складала близько 8%, а кількість самогубств серед цієї категорії була 12%. Ця закономірність, мабуть, є похідною від віку співробітників.

Переважна більшість самогубств в цілому по МВС скоюється особами молодшого (53,06%), а також середнього (28,16%) начальницького складу, що також приблизно відповідає їх частці серед всього особового складу органів внутрішніх справ і не дозволяє говорити про достовірне переважання самогубств серед тієї або іншої категорії співробітників. В службі суїциденти в більшості не мали стягнень і характеризувалися позитивно.

Слід зазначити, що найпоширенішим способом є самогубство через повішення (61%), в 32% для реалізації аутоагресивної цілі використовувалася вогнепальна зброя, переважно табельна (22%). Здійсненню таких надзвичайних подій сприяло грубе порушення порядку зберігання і видачі табельної зброї, ослаблення контролю з боку керівників підрозділів за діяльністю підлеглих, несення ними служби. Спосіб і місце здійснення самогубства є непрямими вказівками на причину конфліктної ситуації, як її бачить суїцидент. Так для самогубств на ґрунті сімейно-побутових конфліктів характерне повішення за місцем проживання. При конфліктах, пов'язаних з сферою службової діяльності більш характерні самогубства з табельної зброї. Звертає на себе увагу і той факт, що під час вступу на службу в МВС Україні близько 25% осіб, скоївших суїциди, не проходили обстеження в Центрах психологічної діагностики. Як правило, суїцидальні дії скоювалися у вихідні дні (42%), за місцем проживання (65%) з вісімнадцятої до двадцять четвертої години. Кожне п'яте самогубство було здійснено під час несення служби, в службовому приміщенні, частіше з нуля годинника до шостої години ранку. В переважному числі випадків суїциденти були одружені (74%) і мали дітей (73%).

На рівень суїцидів серед співробітників органів внутрішніх справ Україні, як представляється, головним чином впливають ті ж чинники, що і на число самогубств населення країни в цілому. До них відносяться:

• зниження рівня життя і зростання соціальної напруженості і рівня злочинності в суспільстві;

• інтенсивне соціально-майнове розшарування, відставання рівня доходів співробітників від зростання цін, і їх нездатність забезпечити гідний рівень життя своїй сім'ї на одержуваний грошовий зміст;

• наростання роз'єднування, атомізації суспільства, загострюючих у людини відчуття самотності, відчуття відчуженості від оточуючих (включаючи товаришів по службі і керівників служб і підрозділів ОВС);

• зростання психічної захворюваності при відносному пом'якшенні законодавчих заходів по обліку і лікуванню осіб з психічними порушеннями, збільшення серед населення адекватних форм поведінки, а також хворих алкоголізмом і наркоманією.

В той же час є ряд специфічних для системи ОВС рис. Це наявність медичного і психологічного відбору до органів внутрішніх справ, що дозволяє відсіяти велику частину осіб з нервово-психічною патологією; переважно чоловічий склад професійних колективів, що приводить до зміни співвідношення між завершеними самогубствами і спробами самогубств на користь перших, обумовлює вибір самих летальних способів самогубств (повішення, вогнепальні поранення).

Не можна обійти мовчанням і наявність тривало впливаючих стресогенних чинників з боку службової діяльності:

• можливість екстремальних (пов'язаних із загрозою для життя, здоров'я, іншими тяжкими наслідками) ситуацій, які є штатними для діяльності співробітників; необхідність використовування заходів примушення (фізичного і психічного), діяти в конфліктних ситуаціях і пов'язані з цим негативні емоції;

• висока відповідальність і напруженість роботи, пов'язана із здійсненням владних повноважень, носінням зброї;

• ненормований робочий день.

Останніми роками на перший план висувалися невідповідність між положенням співробітника під час виконання службових обов'язків і положенням поза службою, в побуті, обумовлені низьким грошовим змістом, порушенням соціальних прав і пільг співробітників органів внутрішніх справ, передбачених законодавством.

В той же час є і ряд чинників службової діяльності, які можуть робити профілактичний вплив на рівень самогубств серед співробітників. Перш за все, це певний соціальний статус, соціальна стабільність, наявність згуртованих професійних колективів. Стійкі професійні колективи із сприятливим морально-психологічним кліматом є одним з найістотніших чинників сучасного суспільства, перешкоджаючих розвитку суїцидальної поведінки.

Близько 60% самогубств вчинені співробітниками після вживання алкоголю, що істотно перевищує аналогічний показник серед цивільного населення України. Прямого зв'язку між концентрацією алкоголю в крові і тягарем суїцидальних дії не виявлено.

Аналіз результатів службових перевірок показує, що в основі соціально-психологічній дезадаптації співробітників, що вчинили самогубство, майже в половині всіх випадків лежало зловживання алкоголем, що також є відмінною рисою формування суїцидальної поведінки співробітників від цивільного населення. Можливо, цим частково пояснюється високий рівень самогубств серед співробітників в період свят, під час яких збільшується кількість спиртних напоїв, що вживаються. В цих випадках спиртні напої приймалися спеціально з метою полегшити реалізацію суїцидальних намірів, що вже є. При цьому алкоголь різко знижував критичні функції і самоконтроль, унаслідок чого скоювалася суїцидальна дія.

Таким чином, суїцидальна поведінка співробітників органів внутрішніх справ в стані сп'яніння залежить від обставин, на фоні яких алкогольна інтоксикація в одних випадках виконувала роль «приголомшуючого засобу» (46%), в інших – служила «пусковим чинником» (30%), в третіх була «підсилювачем» переживань з формуванням психопатологічних реакцій, що приводять до ідеї самознищення (24%).

Підвищена суїцидальна небезпека осіб, що зловживають спиртними напоями, пов'язана не тільки з чинниками інтоксикації, але і з особливостями особи, що формується в процесі зловживання алкоголем: афектною нестійкістю, збудливістю схильністю до імпульсних дій з психопатичними, істеричними виявами.

Наступною особливістю самогубств, зроблених співробітниками ОВС, є безпосереднє або опосередковане ототожнення себе з людиною, що раніше вчинила самогубство. Про поширеність даної поведінки можна судити по тому факту, що в підрозділах, де вже мало місце самогубство, ризик нового самогубства, за вибірковими даними, досить високий. Проведений аналіз матеріалів службових перевірок дозволяє дати коротку характеристику типових конфліктних ситуацій, що спонукали співробітників ухвалити рішення про самогубство. 60% всіх випадків самогубств і замахів є пов'язаний з особисто-сімейними конфліктами, у тому числі 16% самогубств вчинені по мотивах ревнощів або невдалої любові, в кожному другому випадку відношення між подружжям були порушені через зловживання спиртними напоями, а також недостатньої матеріальної забезпеченості. В 24% випадків конфлікти були обумовлені відсутністю допомоги у вихованні дітей і веденні домашнього господарства через постійну зайнятість на службі.

У ряді випадків їм сприяли професійні конфлікти, в основі яких лежали порушені взаємостосунки керівників з товаришами по службі, близько 8% самогубств були слідством кримінальних, адміністративно-правових конфліктів, через страх можливого покарання за вчинене співробітниками правопорушення, у зв'язку з відчуттям сорому, розкаяння, переживань з приводу заподіяної шкоди. Причинами самогубств в решті випадків були: наявність якого-небудь захворювання, розлади на сексуальному, релігійному або іншому ґрунті, різні морально-етичні переживання, матеріальна, комунально-побутова скрута і т.п. В числі безпосередніх мотивів (подій), що привели до самогубств на перших місцях стояли ревнощі, подружня зрада (реальна або підозрювана).

Серед мотивів, обумовлених наявністю психопатологічних розладів, переважали ідеї винності, уявного важкого захворювання, зміни самовідчуття, переслідування. В більшості мотиви суїцидальних дій зустрічалися у вигляді стійких поєднань двох або більш сфер конфліктів або «суїцидальних комплексів». Серед них найбільш часто виявлялися: сімейні нелади на фоні зловживання алкоголем; сімейні конфлікти на фоні соматичного або психічного захворювання; поєднання сімейної конфліктної ситуації з професійним конфліктом; поєднання зловживання алкоголем з конфліктними ситуаціями на роботі і в сім'ї. Досить високий ризик завершеного суїциду у осіб з органічною поразкою головного мозку, а також у співробітників з наявністю в анамнезі важких черепно-мозкових травм і мозкових інфекцій (менінгіти, арахноїдити і ін.).

Аналіз пресуїцидальної поведінки осіб з наявністю нервово-психічних розладів показав, що більш ніж 60% таких хворих скоюють суїцидальні дії зовні загострення хвороби, по цілком реальних мотивах і мотивах, які зустрічаються у інших суїцидентів.

Наведені дані свідчать про те, що шляхи до практичного рішення проблеми профілактики суїцидальної поведінки співробітників ОВС складні і далеко неоднозначні. Профілактика даної надзвичайної події можлива лише при проведенні спеціально розробленого комплексу заходів, включаючих цілеспрямовану діяльність кадрових і виховних апаратів, психологічної служби і лікувальних установ.

Статистика самогубств свідчить про наявність у співробітників ОВС, що наклали на себе руки, таких особових рис, як: недостатній самоконтроль, неадекватна самооцінка своїх можливостей, недостатність компенсаторних механізмів психологічного захисту, безкомпромісність, нездатність адекватно переробляти конфлікти у сфері міжособових відносин.

Більш ніж в 61% випадків, в матеріалах службових перевірок є вказівки на те, що самогубства вчинені при умові, коли керівники підрозділів, працівники кадрових апаратів мало надавали увагу виховній роботі з підлеглими (особливо з молодими співробітниками), рідко цікавилися їх поведінкою поза службою, в сім'ї, не проявляли належної уваги організації побуту і дозвілля співробітників, погано вивчали їх моральний і фізичний стан. Ряду суїцидів, передували події, що свідчили про необхідність вживання тих або інших заходів з боку керівництва, напрями до психолога або психіатра, рішення питання про звільнення з органів внутрішніх справ, що , проте, не було зроблено своєчасно. Здійсненню таких надзвичайних подій також у ряді випадків сприяло порушення порядку зберігання і видачі табельної зброї, ослаблення контролю з боку керівників підрозділів за діяльністю підлеглих під час несення ними служби.

Мають місце випадки порушення вимог про обов'язковий лікарський огляд осіб, що приймаються на службу до органів внутрішніх справ і вивченні кандидата за місцем проживання. Близько 8% осіб, що вчинили суїцидальні акти, були прийнято на службу без проходження ними ВВК або всупереч її рішенню. Четверта частина суїцидентів не проходили психодіагностичного обстеження при ухваленні на службу.

При підборі кандидатів на службу керівники не завжди вивчають психологічні висновки на кандидатів або ігнорують висновки центрів психологічної діагностики і практичних психологічних підрозділів, поверхнево відносяться до результатів встановлених перевірок.