22.Процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень

Специфіка управлінських рішень вимагає відповід­ної технології їх розроблення, прийняття, організації ви­конання і контролю результатів реалізації. Її особливіс­тю є перманентне оцінювання ефективності кожного рішення на кожному етапі процесу.

Процес розроблення управлінського рішення для сто­роннього здається начебто простим: організація потрап­ляє у певну ситуацію, менеджер визначає сутність про­блеми, яку потрібно подолати, та розробляє заходи для її вирішення. Однак таке бачення не враховує буденної ро­боти, рутинних операцій і процедур, які забезпечують ефе­ктивний результат. І те, що сприймається як інтуїція, талант, насправді є наслідком постійного моніторингу дія­льності організації, наполегливої праці не тільки мене­джера, а й усього колективу.

Підготовка управлінського рішення. Розроблення ефек­тивного управлінського рішення ґрунтується на таких пе­редумовах:

Інформаційне забезпечення управлінського рішен­ня. Інформацію, яка спонукає до прийняття управлінсь­кого рішення, поділяють на внутрішню і зовнішню. Вну­трішня інформація — це сукупність даних про поточну діяльність організації та ступінь відповідності її перспек­тивним цілям та завданням. Зовнішня інформація охоп­лює дані про дії державних органів управління, інших ринкових суб'єктів господарювання, громадських органі­зацій тощо.

Чітке визначення проблем, вирішення яких може поліпшити ситуацію або використати її на свою користь. Як правило, проблеми формулюються після детального аналізу причин, які зумовили ситуацію. Якщо проблема точно сформульована, то наполовину вона вже вирішена. Але іноді за формулювання приймають лише встановлен­ня складових і взаємозалежностей проблеми. А неправильне або помилкове формулювання проблеми робить не­ефективним весь процес пошуку альтернатив і вибору рі­шення.

Збір і оброблення додаткової інформації. Ця фаза може бути наступною після фази формулювання пробле­ми, коли вже відомо, чи буде потрібна допоміжна інфор­мація про потенційні або реальні труднощі (про «проб­лемну ситуацію»).

Формулювання мети управлінського рішення. Як пра­вило, мету формулюють, виходячи зі змісту проблеми.

Структурний аналіз об'єкта рішення (визначення його складових відповідно до цілей і субцілей рішення) для формулювання комплексу управлінських завдань окре­мим особам та структурним підрозділам організації. Ме­тою структурного аналізу об'єкта рішення є виявлення найчутливіших елементів, вилив на які забезпечить реалі­зацію цілей рішення.

Розроблення альтернативних рішень. Виявивши найчутливіші елементи об'єкта управління, будують модель майбутнього рішення. На її основі розробляють можливі варіанти рішення.

7. Вибір оптимального рішення. Більшість практи­ків вважає цю стадію вирішення проблем основною. Оптимальним є рішення, яке найповніше задовольня­тиме комплекс заданих критеріїв оцінки. Вирішення , організаційних проблем є, як правило, комплексним.

Готовність до прийняття рішень певною мірою можна підвищити, вдаючись до цілеспрямованого навчання — ділових ігор, тренінгів тощо.

Прийняття управлінського рішення. Після формулю­вання рішення наступає етап його прийняття. Рішення може бути прийняте у формі усного розпорядження, під­пису на діловому документі (листі, довідці, інструкції тощо), в оперативній формі (резолюція, службова запис­ка, наказ, постанова). Воно повинно бути зрозумілим для виконавців, конкретним за термінами виконання, підконт­рольним та прийнятим відповідним органом згідно із його повноваженнями.

Реалізація управлінського рішення. Етап реалізації управлінського рішення починають із доведення до вико­навців. Важливою вимогою на цьому етапі є оператив­ність передавання інформації відповідно до адресності.

Прості управлінські рішення доводять до виконавців без додаткових дій. Складне багатоаспектне рішення по­требує плану його реалізації. У ньому узгоджують розпо­діл завдань відповідно до потенціалу виконавців, дотри­мання балансу між обов'язками, які покладаються на них рішенням, і повноваженнями, визначають ресурси, необ­хідні для виконання рішення. У плані реалізації рішення необхідно скоординувати його виконання з виконанням попередніх рішень.

Організація виконання прийнятого рішення полягає в активному використанні механізму стимулювання і від­повідальності шляхом переконання, спонукання і приму­шування виконавців. Вибір засобів впливу на виконавців залежить від важливості і терміновості рішення, особис­тих якостей виконавців.

З моменту доведення рішення до виконавців розпочи­нають етап контролювання виконання рішення. Контро­лювання поширюється на наслідки і на хід реалізації управлінських рішень. Принциповою вимогою до систе­ми контролювання є об'єктивність.

Отже, у процесі розроблення управлінських рішень ви­конують надзвичайно складний комплекс робіт, дій, опе­рацій, який є однією з основних органічних загальних функцій менеджменту.