Тема 6. Загальні результати національного виробництва

1. Зміст виробничого потенціалу національної економіки.

2. Система національних рахунків країни.

3. Сукупні доходи і сукупні витрати, сукупний попит і сукупна пропозиція: визначеність, структура, взаємозв’язок.

4. Макроекономічні показники.

1. ВИРОБНИЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ країни - здатність народного господарства, його галузей і виробництв здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати якісну і конкурентоспроможну продукцію, задовольняти потреби населення і суспільства в цілому у необхідних товарах та послугах, забезпечувати розвиток виробництва і зростання споживання, удосконалювати структуру економіки.

Виробничий потенціал як економічна категорія являє собою сукупність виробничих факторів, і в цьому сенсі він близький до поняття "національне багатство". Але, на відміну від останнього, виробничий потенціал може бути характеристикою не тільки народного господарства в цілому, але і його структурних елементів, напр.: Виробничий потенціал галузі, конкретного виробництва. Економічна ефективність виробничого потенціалу країни, умови його функціонування, науково-виробничі можливості в принципі зводяться до здатності виробляти в одиницю часу максимальний обсяг продукції при повному використанні наявних потужностей, ресурсів і робочого часу.

Визначальну роль у складі виробничого потенціалу відіграють виробничі основні фонди. До їх складу входять засоби і знаряддя праці (є найбільш активною частиною виробничих основних фондів, яка багато в чому визначає рівень механізації, забезпечує зростання продуктивності праці), а також виробничі будівлі та споруди, інвентар. У ряді галузей народного господарства сюди включаються живу худобу, іригаційні споруди, багаторічні насадження, тобто поелементний склад основних виробничих фондів неоднорідний по галузях і сферах економіки.

Виробничий потенціал формується основними виробничими фондами, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо. В Україні існує понад 100 тисяч підприємств, однак більшість із них мають застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані основні виробничі фонди, які потребують оновлення або ж демонтування.

У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. Економісти досліджують способи, за допомогою яких продукти виробляються і споживаються, бо люди хочуть споживати значно більше, ніж економіка може виробити. Однак блага обмежені, тоді як потреби здаються безмежними. Фундаментальним принципом політичної економії є безперечна істина, яку називають законом обмеженості ресурсів. Цей закон стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

Оскільки ресурси обмежені, то необхідно дослідити: як суспільство вибирає для виробництва набір матеріальних благ і послуг; як різні продукти виробляються; хто має споживати продукти, які суспільство виробляє.

Основні виробничі фонди є частиною виробничого потенціалу господарства. До них належать засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і багаторазово використовуються у виробництві матеріальних благ, але при цьому зберігають натуральну форму, зношуються поступово і переносять свою вартість на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Кількісний і якісний рівні основних виробничих фондів, і передусім їх активної частини — машин і обладнання — характеризують виробничий потенціал народного господарства. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості всіх основних фондів і майже половину національного багатства. Одним з основних показників, що характеризують основні виробничі фонди, є виробнича потужність — здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції.

Територіальний розподіл виробничого потенціалу — заводів, фабрик, сільськогосподарських підприємств, транспортних засобів — є найважливішою умовою розвитку і розміщення продуктивних сил. Високий рівень розвитку виробничого потенціалу може розглядатися як основа подальшого розвитку і розміщення виробництва електроенергії, металу, машин тощо. Реконструкція і розширення виробничого потенціалу, а також нове будівництво означають конкретні зрушення в розвитку і розміщенні продуктивних сил. Господарство України характеризується великим виробничим потенціалом. У структурі основних виробничих фондів майже 50 % припадає на промисловість, 23,5 % — на сільське господарство, 16 % — на транспорт і зв'язок, 3,9 % — на будівництво. Рівень використання основних виробничих фондів і фондооснащеність зайнятих у матеріальному виробництві — найважливіші фактори, що впливають на територіальні показники продуктивності праці. Відносне забезпечення виробничого персоналу основними виробничими фондами характеризується істотною територіальною диференціацією.