2. Система макроекономічних рахунків поділяється на два основні види:
- система національних рахунків (СНР), яка обслуговує ринкову економіку;
- баланс народного господарства (БНГ), яка обслуговує командно-адміністративну економіку.
СНР в Україні базується на концепції 1991 року, розробленої ООН і рекомендованої для використання в країнах з ринковою економікою. БНГ базується на Марксовій концепції, де фіксувалися економічні операції, здійснені в сфері матеріального виробництва.
СНР – це система взаємопов'язаних статистичних показників, які відображають найбільш важливі аспекти економічної діяльності країн щодо виробництва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів та формування національгого багатства країни.
Значення СНР:
1. Забезпечує умови для міжнарожних співставлень.
2. СНР є передумовою для макроекономічного регулювання.
3. СНР є єдиною системою збору, підготовки і обробки інформації.
Історична довідка. Вперше обрахунок національного доходу було проведено майже 300 років тому в Англії Грегорі Кінгом для 1688 та 1695 років. Вдруге обрахунок проводився тільки через 80 років в 1770 році Артуром Юнгому . Англія, Росія, США, Німеччина, Автралія, Норвегія, - це перші країни, які спробували організувати систему розрахунків національного доходу вже у ХІХ ст. Однак, ці спроби були досить нерегулярними,з випадковими, довготривалими інтервалами, проводились вони тільки деякими вченими, які не ставили перед собою проблему реального існування таких методів обрахунку, і більш за все це були разові операції для окремої країни чи періоду. Але був створений теоретичний фундамент для подальшого розвитку і вдосконалення методів обрахунку національного доходу.
У 20 ст. положення різко змінилось. Зросла як кількість країн, які стали проводити обрахунок національного доходу, так і самі обрахунки стали методологічно більш досконалими і точними. По середині 20ст. вже 92 країни стали регулярно проводити обчислення національного доходу. З'явились нові математичні методи, математичний аналіз народного господарства.Отже, нам було б варто приділити увагу саме математичним методам обчислення макроекономічних показників. Тобто уточнення і позбавлення помилок при обчисленні. А також створення нової, більш досконалої та більш повної, бази для подальшого розвитку прогнозування таких показників. Це б дало змогу, в майбутньому, передбачувати небажані наслідки та запобігати їх виникненню.
3. Найкращий спосіб дослідити ціле — це вивчити внутрішні зв’язки.
Для економіки вивчення внутрішніх зв’язків, перш за все, означає розкриття особливостей кругообігу. У ньому беруть участь чотири макроекономічні суб’єкти, кожен з яких представляє одну з частин (секторів) економіки. Ними (суб’єктами) є домашні господарства, підприємці, держава і закордонні споживачі вітчизняної продукції.
Проблема доходи — витрати є важливою і для окремого підприємства, і для економіки в цілому. Для визначення результативності діяльності окремого підприємства, як нам уже відомо, необхідно зіставити його доходи від реалізації й витрати. Якщо доходи перевищують витрати, то це є свідченням успішної діяльності. Подібне зіставлення необхідно робити і на макроекономічному рівні. Проте критерій успішної діяльності економіки в цілому інший: на макроекономічному рівні має досягатися відповідність, або, як кажуть інакше, баланс сукупних доходів і сукупних витрат. Для пояснення цієї тези скористаємося прикладом.
Приклад. Нехай уся економіка країни обмежується виробництвом одного товару — цукру; єдиний ресурс, який у цьому виробництві використовується, — це праця. Для спрощення ситуації ми поки що не братимемо до уваги двох інших суб’єктів: державу і закордонних споживачів. Зв’язки виробників і домогосподарств у цьому випадку відображає така схема:
Схема відображає рух ресурсу праці від домогосподарств до підприємців і зворотний рух виробленого цукру. Це складає внутрішнє коло кругообігу.
Зовнішнє коло складається з руху доходу у вигляді зарплати від підприємців до домогосподарств і зворотного руху споживчих витрат, тобто використання набутих доходів на придбання цукру.
Нормальне функціонування економіки вимагає дотримання вимоги (правила): будь-яка дія, що спричиняє зміни у доходах, передбачає відповідні зміни у витратах і, навпаки, будь-яка дія, що означає зміну витрат, вимагає змін у доходах.
Уявімо ситуацію: виробники цукру, бажаючи збільшити його виробництво, залучили додатковий ресурс праці, але відповідним чином не збільшили сукупні доходи власників цього ресурсу (домогосподарств). Наслідком цього буде те, що додатковий цукор не буде реалізований, адже для його реалізації не вистачатиме доходів і споживчого попиту.
Розглянемо іншу ситуацію: домогосподарства домоглися підвищення доходів, але обсяги виробництва залишилися без змін. Наслідком цього стануть нереалізовані доходи через нестачу цукру.
І перша, і друга ситуації порушують рівновагу в економіці, і тому обидві вони є небажаними.
Відповідність доходів і витрат на макрорівні впливає на обсяги сукупного виробництва країни, темпи економічного зростання, зайнятість населення, рівень цін.
Переконавшись у необхідності досягнення рівноваги між сукупними доходами і витратами, маємо тепер з’ясувати їхню структуру та дослідити, як сукупні доходи перетворюються на сукупні витрати. У цьому допоможе схема, яка враховує не лише домашні господарства і підприємницький сектор, а й державу і закордон.
