17. Виникнення та еволюція наукових шкіл у менеджменті.

Інтерес до упр-ня зявився на початку ХХ ст в .сшаю з моменту опублікування книги І.Тейлора “Принципи наукового упр-ня” (1911) упр-ня стає галуззю самостійного наукового дослідження. Концепцію наукового управління сформулював Ф. Тейлор як необхідність послідовної реалізації наступних чотирьох кроків управління:

1) аналіз робочої ситуації (у будь-якій робочій ситуації можна виділити три основні елементи - загальне завдання, робітники-виконавці, менеджер.

2) аналіз змісту загального завдання: розподіл загального завдання на більш дрібні задачі; визначення якостей та навиків, необхідних для їх виконання; визначення необхідної кількості робітників-виконавців;

3) підбір робітників для виконання окремих задач;

4) продовження управління - встановлення взаємозв’язків, планування, координація та узгодження дій усієї робочої групи. Школа наукового упр-ня (1885-1920) – Ф.Тейлор, Френка і Лілії Гілберт. Вони виконували дослідження на рівні орг-ції вир-ва – виробн мен-ту. Вклад: створення наукового фундаменту старих, сугубо практичних методів роботи, наукове дослідження кожного окремого виду труд д-сті, виділення планування та обдумування в окремих процесах, форм-ня ф-ції мен-ту, утвердження мен-ту в якості самостійної науки. Класична (адміністративна) (1920-1950) – А.Файоль започаткував (батько мен-ту), Л.Ірвік, Д.Муні. вони розвинули принципи упр-ня (Файоль: поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиновладдя, єдність напряму д-сті, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, скалярний ланцюг (ієрархія упр-ня), порядок, справедливість, стабільність роб міся персоналу, ініціатива, корпоративний дух), описали ф-ції упр-ня (за Файолем – планування, орг-ція, розпорядництво, координування, контроль), систематизували підхід до упр-ня всією орг-цією. Людських стосунків (1930-1950) – А. Маслоу, М.Паркер Фоллет, Е.Мейо. Фоллет вперше визначила мен-т як “забезпечення виконання роботи за доп ін осіб”. Вклад: розробка та використання методів упр-ня міжособистими відносинами для підвищення прод праці та задоволення працею, розробка теорії потреб. Школа рекомендувала викор прийоми упр-ня людськими взаєминами шляхом впливу безпосередніх керівників на працівників, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі. Науки упр-ня (з 1950) -Дж. Марч, Герберт Саймон, Стаффорд Бір. Основа школи – дослідження моделей (форм подання реальності) і операцій. Після створення моделі роль змінних відіграють кількісні значення. Особливого значення тут надають комп'ютерам. Сформувавши положення кількісного підходу, вперше почали розглядати орг-цію як відкриту систему, що зумовило появу системного підходу.

18. Сутність, предмет, об’єкт та засоби організації праці менеджера.

Праця менеджера – це э цылеспрямований специфычний вид розумовоъ дыяльносты щодо забезпечення ефективноъ роботи керованоъ системи.

Органызацыя працы менеджера слыд розуміти як процес підготовки і здійснення відповідних заходів, спрямованих на досягнення поставленної перед системою мети.

Предметом праці менеджера є інформація про об’єкти управління і зовнішнє середовище.

Об’єктом праці менеджера є персонал керованої системи та відносини, які складаються в ньому в процесі виконання певних функцій.

Засобами організації праці менеджера є сукупність організаційної та облікової техніки для отримання, фіксації, передавання, копіювання, розмноження, оброблення інформації, яка необхідна для здійснення процесу управління системами.

Праця менеджера відрізняються від праці інших працівників апарату управління системами.

Менеджер у керованій системи є не тілки організатором, а й вихователем персоналу. Для цього менеджер застосовує відповідні принципи та методи впливу на людей.