9. У чому полягає відмінність праці менеджера від інших професій?

Менеджер – це людина, яка обов’язково займає постійну посаду і має підлеглих, діяльність та зусилля яких координує і об’єднує для досягнення ефективної праці, приймаючи стратегічно точні управлінські рішення в найскладніших ситуаціях.  Іншими словами, менеджер – це людина, яка направляє роботу інших і несе особисту відповідальність за її результати. Ефективний менеджер ураховує у своїй роботі ситуаційні відмінності та діє з випередженням, тобто передбачає майбутнє і готується до нього, а не реагує заднім числом. Бізнесмен – це людина, яка володіє капіталом, що знаходиться в обороті та приносить прибуток. Він не займає ніякої посади в організації, але володіє її акціями або часткою у статутному фонді. Підприємець – це людина, яка бере на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства, нової продукції, нового виду послуг, пропонованих суспільству. Він може займати певні посади у малій організації та володіти невеликою часткою її акцій або статутного фонду.  Порівняльна характеристика діяльності менеджера, підприємця та бізнесмена

10. Охарактеризуйте мотиваційні теорії процесів.

Процесні теорії мотивації не заперечують існування потреб, але наголошують, що поведінка людей в організації визначається не тільки потребами. З поміж багатьох процесних теорій мотивації розглядаються такі: · теорія очікувань В.Врума; · теорія справедливості С.Адамса; · модель Портера - Лоулера. 1. В основу "теорії очікувань В. Врума" покладено просту істину: щоб людина була мотивована до певної діяльності, її досягнення в цій діяльності необхідно винагороджувати. При цьому сила прагнення до отримання винагороди залежить від трьох ситуаційних факторів. По-перше, від наявності зв’язку між затратами праці робітника і досягнутими результатами, тобто від сподівання, що затрати праці дадуть бажані результати. По-друге, від можливості (реальності) отримання винагороди, тобто очікування, що результати будуть винагородженими .

По-третє, сила прагнення до отримання винагороди залежить від цінності винагороди з позицій конкретного робітника

2. “Теорією справедливості” Стейсі Адамса передбачається, що люди суб’єктивно оцінюють співвідношення отриманої ними винагороди за виконання певної роботи до зусиль пов’язаних з її виконанням і порівнюють таке співвідношення з тим, що отримали інші робітники. За результатами порівняння відчуття: або справедливості, або несправедливості. 3. Модель Портера-Лоулера являє собою комплексну теорію мотивації і включає в себе елементи теорії очікувань і теорії справедливості. На думку її авторів, мотивація є одночасно функцією потреб, очікувань і сприйняття робітниками справедливої винагороди. 

11. Еволюція управління суспільним виробництвом та сучасна парадигма менеджменту.

Еволюція систем управління протягом розвитку людства зумовила виникнення специфічної системи ринкового управління виробничо-господарськими організаціями – менеджменту.

На етапі рабовласницького суспільства започаткувався розвиток ієрархічної побудови управління. Ієрархія організації нарахувала тоді від двох-трьох рівнів

власник-майстер-наглядач за рабами

цар-губернатор-керівник державного територіального органу управління

майстер-наглядач за рабами

За феодалізму типовим промисловим підприємством стала майстерня, господарем якої був власник-ремісник. З ним працювали підмайстри, учні і і один-два ремісники, які готувалися незабаром стати самостійними майстрами. Майстерні об’єднувалися в цехи.

Наприкінці середньовіччя цехова організація зіткнулася з такими проблемами, як зарегламентованість технології та управлінських відносин на виробництві, вузькість, традиціоналізм мислення керівників виробництва, обмеження та випуск продукції й застосування високопродуктивних машин та ін.

За капіталізму управління економікою загалом та окремими підприємствами ґрунтується на системі ринків та цін. Поведінку кожного учасника економічної діяльності мотивують його інтереси: кожний господарюючий суб’єкт прагне максимізувати свій дохід шляхом індивідуального прийняття рішень.

На початку ХХ ст. у більшості країн світу виникла нова форма організації капіталу – корпоративний капітал – сума індивідуальних капіталів, вкладених групами людей у певну організацію. Внаслідок цього в 30-40-х роках ХХ ст. у всіх економічно розвинутих країнах розмежували функції володіння і функції управління капіталом.

Парадигма менеджменту – система понять, уявлень, що формується на основі вивчення, аналізу й узагальнення реалій дійсності, змінючись відповідно до змін зовнішнього і внутрішнього середовища організацій.

Основними складовими сучасної парадигми є:

перспективне спрямування менеджерської діяльності (стратегічний менеджмент)

маркетингова організація виробництва

технологія паблік рілейшнз

диверсифікація і багатопрофільність виробництва

фірмовий стиль, імідж, корпоративна організаційна культура

персонал – орієнтовані технології.