4.2 Прогнозування підвищення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва

У вирішенні питань подальшого збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності велику роль відіграє прогнозування, через правильне планування розвитку галузі тваринництва на сільськогосподарському підприємстві. У господарстві

слід розробляти перспективні, річні та оперативні плани і завдання, в яких визначатиметьться розвиток галузей тваринництва на відповідний період.

В основі прогнозування підвищення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва лежить аналіз існуючої і планування перспективної ефективності. Її характеризує система показників: структура валової і товарної продукції галузі, поголів’я худоби і птиці.

Таблиця 19

План виробництва основних видів продукції тваринництва

Види продукції	Поголів’я , гол		Відношення, %	Обсяг виробництва, ц		Відношення, %
	Звіт	План		Звіт	План
м’ясо ВРХ	35	370	885,7	64	810	1109,4
м’ясо свиней	520	550	105,8	210	485	183,3
молоко	84	150	178,6	319	9659	3027,9

У господарстві планується збільшити середньорічне поголівя поголівя ВРХ на 335 гол., свиней на 30 гол, молочних корів на 66 гол. Зі зростанням чисельності поголівя худоби, планується збільшити обсяг виробництва продукції тваринництва, а саме виробництво мяса ВРХ збільнити в 12 разів, свинини на 83,3 %, молока в 30 разів.

Таблиця 20

Фінансовий план виробництва основних видів продукції тваринництва

Види продукції	Собівартість 1ц. продукції, грн.		Рівень рентабельності, %		Середня ціна реалізації, грн.		Очікуваний прибуток на одиницю продукції, грн	Очікуваний прибуток на весь обсяг продукції, тис. грн
	звіт	план	звіт	план	звіт	план
м’ясо ВРХ	17031,13	1310,28	- 160,55	2,3	1246,0	1340,00	30,00	21,30
м’ясо свиней	2395,24	1593,46	62,23	24,7	1289,34	1987,00	393,55	190,87
молоко	225,71	158,85	- 9,72	26,7	253,11	201,18	42,33	408,87

Розглядаючи основні напрями підвищення економічної ефективності тваринницької продукції застосовувався розрахунково-конструктивний метод для прогнозування підвищення економічної ефективності.

Висновки та пропозиції

Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів. Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів тощо), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва слід вивчати згідно з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Раціональне розміщення сільського господарства сприяє піднесенню суспільного виробництва на основі ефективного використання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів. В свою чергу, наше підприємство спеціалізується на виробництві зернових культур у рослинництві, та скотарства у тваринництві (в тому числі молока і м'яса ВРХ) та свинарства. В основному ця спеціалізація була характерна на протязі всього досліджуваного періоду.

Основна маса товарної продукції у господарстві припадає на галузь рослинництва 59,4 % та 40,6% в тваринництві.

Важливо зауважити, що в господарстві площі сільськогосподарських угідь зменшились, це зумовлено тим, що ці землі були передані у власність громадян.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в СВК «Полянський» знижується, порівнюючи із 2008 роком.

Розглядаючи економічну ефективність виробничої діяльності підприємства в цілому, можна зробити слідуючі висновки, що виробництво валової продукції одержаної в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь знизилось у 2010 році на 55,7% і становить 112,4 тис. грн. ; товарна продукція зросла на 68,3% порівняно із 2008 роком; зріс також і прибуток від реалізації у звітному році на 15,52%.

Рентабельність виробництва продукції у 2010 році знизилась на 67,5%, рівень рентабельності зменшився із 2,99% у 2008 році, до 1,46% у 2010 році.

Зменшилась і рентабельність продажу на 68,3%, це призвело до значного зниження норми прибутку із 13,6 % до 5,06%.

Розглядаючи показники продуктивності праці, слід відмітити, що виробництво валової продукції в розрахунку на 1 середньорічного працівника підприємства за досліджуваний період знизилась із 35,3 тис. грн. у 2008 році до 17,8 тис. грн. у 2010 році. Валового доходу одержано на 2,6 тис. грн. менше порявняно із 2008 роком, проте порівняно із попереднім 2009 роком, цей показник зріс на 7,1 тис. грн.

Щодо трудомісткості виробництва 1 грн. валової продукції, то даний показник збільшився у 2010 році на 0,16 люд.-год. У підприємстві постійно зростають затрати праці, але їх продуктивність залишається низькою.

Тваринництво завжди було і залишається однією із провідних галузей агропромислового комплексу країни. Проте кризові явища глибоко проникли в цю галузь: із скороченням поголів’я знижується й продуктивність тварин. Однією з причин занепаду тваринництва є висока трудомісткість виробничих процесів, значне перевищення витрат над виручкою (доходом), у результаті чого галузь збиткова. Для відродження тваринництва слід впровадити систему взаємопов’язаних заходів.

В СВК «Полянський» тваринництво посідає друге місце після рослинництва, і є збитковою галуззю господарства.

Валова продукція в порівняльних цінах за досліджуваний період, в галузі тваринництва має тенденцію до зниження: в питомій вазі тваринництво в 2008 році займало 42,7%, а у 2010 році – 17,8%, що на 24,9% менше порівняно із 2008 роком. Зменшення виробництва валової продукції призводить до зниження прибутку та чистого доходу, а також зменшення товарної продукції.

Середньорічне поголів'я ВРХ з кожним роком стрімко зменшується, у 2008 році налічувалось 546 голів худоби, а у 2010 році цей показник становив 35 гол., а це на 511 гол. менше. Відповідно і знижується виробництво молока.

Щодо приросту свиней, то тут тенденція до зростання поголів'я із 232 гол. у 2008 році, до 520 гол. у 2010 році.

Також, спостерігається збільшення затрат праці в галузі тваринництва у звітному році порівняно із базисним на 102 тис. люд.-год.

Щодо, виробничих витрат, то даний показник зменшився порівняно із 2008 роком на 2037,0 тис. грн., що є позитивним явищем для діяльності господарства в цілому.

Фонд оплати праці в цілому по господарству знизився на 649,0 тис. грн., а в галузі тваринництва на 596,0 тис. грн.

Незважаючи на зниження виробничих витрат та витрат на оплату праці, тваринництво з кожним роком занепадає, і це в подальшому може негативно позначитись на загальному економічному стані підприємства.

Рівень рентабельності галузі тваринництва носить збитковий характер, відповідно його слід вважати рівнем збитковості, показник якого стрімко зростає на протязі досліджуваних років, так у 2008 році він становив 2,4% (збитку), а у 2010 р. його рівень сягнув 65,1 % .

Норма прибутку, а в нашому випадку – збитку, як показник ефективності використання, всієї сукупності виробничих фондів господарства за 2008-2010 роки також збільшився, і становить 8,7 %.

З кожним роком собівартість тваринницької продукції стрімко зростає, так собівартість 1ц приросту ВРХ у 2008 році становила 1224,47 грн., а у 2010 році 1703,13 грн., даний показник, зріс на 39,1 %, тобто на 478,66 грн. порівняно із 2008 роком, собівартість приросту свиней зросла на 34,5 % (на 613,82 грн.).

Аналогічно і збільшилась собівартість 1ц молока на 33,7 %, і становить 225,71 грн., а це на 56,86 грн. більше ніж у 2008 році, тому слід звернути увагу на негативний вплив витрат на виробничу діяльність.

Є доцільним внести деякі пропозиції, щодо збільшення виробництва основних видів продукції тваринництва та підвищення їх економічної ефективності: виконання в оптимальні строки запланованого обсягу робіт; забезпечення високопоживними кормами; зменшення витрат на виробництво.

Для підвищення ефективності та його стабільного розвитку основна діяльність в аграрному формуванні має бути направлена на інтенсифікацію галузі, широке впровадження інноваційного механізму. Це призведе до зростання середньодобових приростів живої маси тварин. Підвищення середньодобових приростів, вдосконалення цінової політики безпосередньо впливатиме на зростання ефективності тваринництва.

Підвищення економічної ефективності тваринництва немислимо без подальшого зростання рівня комплексної механізації всіх технологічних процесів. Необхідно повністю механізувати роздачу кормів і прибирання гною на фермах, доїння корів та подачу води. При комплексній механізації трудомістких процесів витрат праці на одиницю тваринницької продукції можуть бути скорочені на 35-40%.

Великим резервом підвищення рентабельності продукції тваринництва є поліпшення якості продукції. Це відноситься не тільки до молока, а й м'яса худоби і птиці та інших видів продукції. Важливе значення у підвищенні економічної ефективності продукції тваринництва відводиться удосконаленню форм організації та матеріального стимулювання праці.

На молочних фермах, як правило, застосовують привязное утримання корів з доїнням в молоко-провід. У ряді господарств завдяки раціональній організації виробництва такий спосіб утримання та доїння корів забезпечує отримання надоїв більше 8000 кілограм.

Також доцільно підвищити державні ціни на реалізовану продукцію, які б оптимально відповідали комерційній собівартості продукції.

Я вважаю, що продукцію, яка виготовляється і вирощується в господарствах і, зокрема, в даному господарстві можна реалізувати на ринку. Як відомо, основними реалізаторами на ринку є не державні, а особисті господарства. Це пов'язано з тим, що всі державні господарства не вивозять свою продукцію, а реалізовують працівникам господарства або за іншими каналами збуту.

Також необхідно пристосовуватись до ринкових відносин, підвищувати кваліфікацію працівників і вдосконалювати канали збуту сільськогосподарської продукції.