Розділ 2. Організаційно - економічна характеристика свк «Полянський»

2.1 Місце розташування, природно-економічні умови підприємства

СВК «Полянський» знаходиться в селі Поляни Волочиського району, Хмельницької області. Господарство розміщено в західній підзоні лісостепу в південно-західній частині Хмельницької області. В цілому, природно - кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва. Клімат зони помірно-теплий, середньомісячна температура повітря в січні і лютому коливається від -4° до -8°. Спостерігаються також довгі і інтенсивні відлиги. Зміна відлиг заморозками створює частково несприятливі умови для зимівлі озимих культур і багаторічних трав.

Сніговий покрив встановлюється в першій половині грудня і сходить у березні, його висота коливається від 10 до 15 см.

Літо починається високими і стійкими температурами. В липні середньомісячна температура коливається від 15° до 20° і більше.

Дороги господарства в усіх населених пунктах асфальтовані. Через територію господарства ходить велика кількість автобусів, на окраїні села знаходиться залізнична станція, тому мешканці села та працівники господарства мають можливість вільно виїжджати за межі населеного пункту.

Стимулювання праці відіграє надзвичайно – важливе значення у підвищенні продуктивності праці, від якої залежить результат діяльності господарства. Так, оплату праці в СВК «Полянський» проводять від валового доходу в залежності від кількості і якості праці за принципом: за добру працю – вища оплата. Кошти з валового доходу господарства розподіляються по різному, проте частка оплати праці у валовому доході, займає не менше 50%. Економію фонду оплати праці, направляють у фонд матеріального заохочення членів підприємства, перевитрати покривають за рахунок фонду матеріального та резервного фонду, а при їх нестачі – за рахунок зменшення премій, нарахованих колективу господарства.

Функціонуючи як цілісна система, будь-яке підприємство, зокрема й сільськогосподарське, має певну внутрішню структуризацію. У свою чергу, ця структуризація передбачає наявність окремих структур, таких як виробнича, організаційна, управлінська. Внутрішня структуризація підприємства повинна відповідати його цілям та підпорядковуватися визначеній стратегії розвитку.

Організаційна структура досліджуваного господарства, являє собою відповідну сукупність господарських підрозділів, що пов'язані відносинами виробничої кооперації і показують розподіл праці між ними. Основними виробничими підрозділами сільськогосподарського підприємства є: ферми, відділки і цехи.

Ці виробничі підрозділи називаються основними. Крім них сільськогосподарські підприємства мають як обслуговуючі підприємства, так і допоміжні внутрішньогосподарські підрозділи: ремонтні майстерні, склади, автопарки та інші.

2.2 Спеціалізація свк «Полянський»

На сучасному етапі важливого значення набуває аналіз спеціалізації виробництва з метою вивчення її рівня, доцільності, впливу на економічні показники діяльності господарства.

Спеціалізація сільського господарства – це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в господарстві. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства. Підвищення продуктивності праці і ефективності сільського господарства та його виробництва, невід’ємне від подальшого поглиблення його спеціалізації, що сприяє розвитку головних галузей. Високої економічної спеціалізації виробництва господарств досягають раціональним поєднанням головних, додаткових і підсобних галузей.

Внутрішньогосподарська спеціалізація – це поділ праці за виробничими підрозділами. Виробнича спеціалізація підприємства визначається за основними товарними галузями і продукцією, яка забезпечує найбільшу виручку від реалізації [16; с. 101].

При визначенні спеціалізації господарства використовується монографічний та аналітичний методи дослідження.

Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства (табл.1).

За даними цієї таблиці, ми можемо зробити висновок. Процентне відношення товарної продукції в середньому за три роки (2008-2010 рр.) по галузях сільськогосподарського виробництва вказує на те, що основна маса товарної продукції у господарстві припадає на галузь рослинництва 59,4 % та 40,6% в тваринництві. Зокрема в тваринництві переважає скотарство, а саме, молоко – 11,9% і м'ясо ВРХ – 23,5%. Рослинництві головна роль належить виробництву зерна – 50,3%. Значне скорочення поголів’я ВРХ, а також і молодняку підтверджується вартістю та структурою товарної продукції, яка у порівняні із 2008 роком у 2010 році значно зменшилась. Тому за допомогою вище описаних показників можна сказати, що дане господарство спеціалізується на виробництві зерна, та на скотарстві. Отже, його виробничий напрям – зерново-скотарський.

Процес спеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбувається безперервно. Проте, господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації сільськогосподарського виробництва, який визначається часткою всіх товарних галузей і виражається коефіцієнтом зосередження товарного виробництва. Він характеризує рівень спеціалізації і дозволяє порівнювати його з рівнем минулих років та інших підприємств. Його визначають за такою формулою:

Кз =, (6)

де ПВі – питома вага і-тої галузі в структурі товарної продукції, %; Ni – порядковий номер галузі в ранжируваному ряду, побудованому за спадаючою

Таблиця 1