g= !åä=*ö þ n.l. o%ã%! ëüö
Допущено Міністерством аграрної політики України
як підручник для підготовки бакалаврів з напряму «Механізація та електрифікація сільського господарства» (спеціальність «Механізація сільського господарства»)
та як навчальний посібник для підготовки бакалаврів з напряму «Інженерна механіка» (спеціальність «Машини та обладнання сільськогосподарського виробництва»)
в аграрних вищих навчальних закладах ІІ – IV рівнів акредитації
Київ «Вища освіта»
2004
УДК 631.3 (075.8) |
Гриф надано Міністерством аграрної |
ББК 40.72я73 |
політики України (лист від 29.07.04 |
Г46 |
№ 18-2-1-128/883) |
|
Гідропривід сільськогосподарської техніки: Навчальне Г46 видання / О.М. Погорілець, М.С. Волянський, В.Д. Войтюк, С.І. Пастушенко; За ред. О.М. Погорільця. — К.: Вища освіта,
2004. — 368 с.: іл.
ISBN 966-8081-29-3
Наведено відомості про гідропривід взагалі і зокрема про об’ємний гі- дропривід сільськогосподарської техніки, будову, принцип дії гідропри- строїв, кінематичні і силові характеристики гідромашин. Розглянуто ти- пові принципові схеми сільськогосподарської техніки, питання експлуа- тації об’ємного гідроприводу. Наведено методику розрахунку гідроприво- ду і основи його проектування.
Для підготовки бакалаврів з напряму «Механізація та електрифіка- ція сільського господарства» (спеціальність «Механізація сільського гос- подарства») та як навчальний посібник для підготовки бакалаврів з на- пряму «Інженерна механіка» (спеціальність «Машини та обладнання сільськогосподарського виробництва») в аграрних вищих навчальних за- кладах ІІ – IV рівнів акредитації
|
ББК 40.72я73 |
ISBN 966-8081-29-3 |
О.М. Погорілець, М.С. Волянський, |
|
В.Д. Войтюк, С.І. Пастушенко, |
|
2004 |
Назва розділу
Вступ
Будь-яка сільськогосподарська машина має виконуючі органи і їх привід. Структурна схема приводу включає двигун і передачу (трансмісію) до виконуючого органу. Передача енергії від двигуна може бути механічною, електричною, пневматичною та гідравліч- ною. У кожній передачі своє робоче тіло: в механічній — пас, лан- цюг, шестерні; в електричній — електричний струм; в пневматич- ній — повітря (газ); в гідравлічній — робоча рідина (олива).
Віддати перевагу тому чи іншому приводу машин однозначно не можна. Тут треба враховувати вимоги, поставлені перед виконую- чим органом, надійність і вартість елементів приводу, властивості робочого тіла, потужність двигуна та ін.
Довгостроковий прогноз розвитку приводів свідчить про те, що механічні приводи знайдуть широке застосування в машинах для сільського господарства. Проте вже нині не можна уявити машини сільськогосподарського призначення без гідроприводу, і зокрема, об’ємного. Якщо в першого самохідного зернозбирального комбайна С-4 (1947 р.) було гідрофіковано лише піднімання і опускання жат- ної частини, то в сучасного комбайна «Славутич» гідрофіковано до
15виконуючих органів.
Пневматичний та електричний приводи застосовують у машинах
сільськогосподарського призначення менше порівняно з об’ємним гідроприводом.
Використання об’ємного гідроприводу дає можливість поліпшити експлуатаційні та техніко-економічні характеристики машин. Про- те найбільший економічний ефект можна отримати при викорис- танні нині існуючих в машинобудуванні зразків гідромашин та апаратури, створюючи нові типи елементів гідроприводу.
Технічний прогрес в агропромисловому виробництві пов’язаний з удосконаленням об’ємного гідроприводу, а тому підвищення техніч- ного рівня експлуатації гідрофікованих машин і проектування гід- роприводу набуває великого значення.
Знання будови, теорії процесу і експлуатації елементів об’ємного гідроприводу та об’ємних гідроприводів в цілому, використання цих знань в інженерній діяльності сприятимуть технічному прогресу в агропромисловому виробництві.
3
Вступ
У підручнику використано праці відомих вчених Трифона Мак- симовича Башти, Віктора Олександровича Васильченка, Віктора Кузьмича Воспухова, Олександра Федоровича Дєтини, Володимира Оксентійовича Дідури, Григорія Лаврентійовича Кальбуса, Олега Пилиповича Нікітіна, Бориса Борисовича Нєкрасова, Ізраїля Абра- мовича Немировського, Зенона Валентиновича Ловкіса, Миколи Іларіоновича Лєбєдєва й ін., та методичні розробки 1984 – 2003 рр. викладачів кафедри сільськогосподарських машин НАУ.
Розділи 1 – 6, 9, 10, 13 та додатки підготували доц. О.М. Пого- рілець та М.С. Волянський, розділи 7, 8 — доц. С.І. Пастушенко, розділи 11, 12 — доц. В.Д, Войтюк.
4