Ринок монополістичної конкуренції – це тип ринкової структури, який характеризується такими ознаками:

1. На ринку діє багато продавців та покупців, частка кожного з них не значна.

2. Продукція різних фірм неоднорідна (диференційована). Суттєва характеристика монополістичної конкуренції – диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження в галузь нових фірм.

Ступінь диференціації продукції невисокий – у межах задоволення однакових потреб, і досягається за рахунок торгових марок, тобто дещо відмінної якості продукції, та реклами. Завдяки диференціації споживачі здатні розрізняти на ринку продукцію різних фірм, отже, попит на продукцію окремої фірми високо еластичний. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу й можуть варіювати ціни (дуже обмежено) без ризику втратити всіх покупців.

3. Вхід на ринок і вихід з нього вільний.

4. Виробники не взаємодіють між собою.

5. Існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.

Ринки монополістичної конкуренції найбільш поширені в сучасній ринковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, електроприладів, ліків, канцелярських товарів, кондитерських виробів, тканин, роздрібну торгівлю, підприємства харчової промисловості, побутового обслуговування тощо.

З монополістичною конкуренцією пов’язане поняття нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція здійснюється шляхом удосконалення якості продукту й умов його збуту; відбувається за різними напрямами: перший – удосконалення технічних параметрів товару; другий – поліпшення пристосованості товару до потреб споживача. При цьому застосовують продаж товарів більш високої якості, але за вищими цінами, пропозицію нових товарів для задоволення старих потреб, надання більшого обсягу послуг, продовження строків гарантійного обслуговування, проведення рекламних кампаній тощо.

Олігополістичний ринок – це такий тип ринкової структури, для якого характерні такі ознаки:

1. На ринку діє декілька великих виробників (від 2 до 7–10).

2. Продукція може бути стандартизованою і диференційованою. Олігополістичні ринки дуже поширені. Вони існують у галузях із виробництва чавуну, сталі, спирту, цементу, прокату, алюмінію, мінеральних добрив (однорідних продуктів), а також побутової техніки, авто, кораблів, у сфері оптової торгівлі (диференційованих продуктів).

3. Існують певні бар’єри для входу на ринок. Фірми отримують високі прибутки тому, що доступ на ринок обмежений. Найважливіша перешкода входження на ринок – це величина первісного капіталу, а також контроль діючих виробників над найновішою технікою та технологією виробництва.

4. Виробники мають враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно. Оскільки на ринку конкурує лише декілька фірм, то кожен учасник повинен слідкувати за поведінкою суперників, розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій конкурентів.

5. Типова нецінова конкуренція (у разі випуску диференційованої продукції) або цінова конкуренція (якщо випускається однорідна продукція). Контроль над ціною обмежений або значний (у разі змови конкурентів про рівень цін, ринки збуту тощо).

Окремий випадок олігополістичного ринку з двома фірмами-виробниками називають дуополією.