Товар – це продукт праці, який задовольняє певні потреби людини та виготовлений для продажу. Для будь-якого товару характерні дві основні властивості:

1. здатність задовольняти людські потреби, тобто корисність товару, або споживна вартість). Слід зауважити, що корисність (споживна вартість) властива і продукту, який не вважається товаром. Але корисність товару – суспільна, тому що його створюють для суспільного обміну на ринку на відміну від продукту, виробленого для власного споживання;

2. здатність товару обмінюватися на інший товар у певних кількісних пропорціях залежно від їх споживної вартості, яка називається міновою вартістю і є прояв вартості товару.

Існує багато теорій щодо визначення сутності та величини вартості товару, серед яких слід виділити наведені нижче.

Англійська класична політекономія

Перший вагомий внесок в розробку теорії вартості зробили представники англійської класичної політекономії. Класики (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо) є засновниками теорії трудової вартості, яка визначає вартість матеріальних благ та джерело доходів витратами праці в процесі виробництва.

Так, теорія вартості В. Петті базувалася на вартості грошей, що пояснювалось ще значним впливом меркантилізму. На думку В. Петті, кількість грошей, що можна отримати за продукт, й визначає його вартість, причому не прямо через витрати праці, а опосередковано, через витрати на виробництво грошей – срібла та золота. Вартість створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачена на виробництво срібла (грошей).

Вартість, за А. Смітом, визначається витраченою працею, причому праця є всезагальний вимірник вартості. А. Сміт говорив про рівнозначність всіх видів так званої “продуктивної праці” й підкреслював, що вартість визначається витраченою працею не однієї конкретної людини, а середньою для даного рівня розвитку виробництва. Розглядаючи проблему ціноутворення, А. Сміт висунув два положення. Ціна товару, за А. Смітом, по-перше, визначається витраченою на нього працею; по-друге, складається з витрат праці, прибутку, процента на капітал, земельної ренти, тобто визначається витратами виробництва.

Д. Рікардо вважав труд єдиною основою ціни. За його теорією, мінова вартість товарів була прямо пропорційна кількості праці, витраченої на їх виробництво, й зворотно пропорційна продуктивності праці. Як вимірник витрат праці розглядався робочий час. Уточнюючи теорію А. Сміта, Рікардо вважав, що у вартості товарів слід враховувати не лише труд, що витрачається безпосередньо на їх виготовлення, але й труд уречевлений, витрачений на виготовлення капітальних товарів (засобів виробництва).

Теорії факторів виробництва

Представники так званих “теорій факторів виробництва” Ж.-Б. Сей та Дж.С. Міль вважали, що створення вартості, по-перше, пов’язане не з використанням будь-якого одного фактора виробництва (наприклад, праці), а з кількома факторами. Оскільки основних факторів виробництва було три: труд, капітал (уречевлені елементи капіталу) та земля, – то більшість теорій факторів виробництва розглядала створення вартості як результат використання усіх трьох факторів. По-друге, вартість розглядалась як складова з доходів від факторів виробництва.