5. Демографічні чинники суспільного розвитку

Поряд із природним середовищем значним фактором розвитку суспільства є народонаселення. Цю сторону природи людини вивчає демографія (від грецьких demos – народ і grapho – пишу). Вона досліджує динаміку чисельності населення, міграцію сім’ї, її склад і розвиток, народжуваність, смертність, зайнятість, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу і розлучення тощо.

Найважливіший показник стану народонаселення – народжуваність.

Фахівці розрізняють такі коефіцієнти народжуваності:

1. Загальний коефіцієнт народжуваності. Кількість народжених на певній території за окремий період (рік) із розрахунку на 1000 чоловік населення.

2. Спеціальний коефіцієнт народжуваності. Відношення кількості народжених до кількості жінок дітородного віку.

3. Коефіцієнт шлюбної народжуваності. Кількість народжених дітей тисячею заміжніх жінок за рік.

4. Сумарний коефіцієнт народжуваності. Середнє число дітей народжених однією жінкою за весь період її життя.

Природний приріст населення – різниця між кількістю народжених і померлих на даній території за певний період часу, здебільшого за рік.

Важливим показником стану демографічної системи є характеристика типу відтворення населення. Це постійне оновлення поколінь. Для того щоб кількість населення не зменшувалась, за підрахунками демографів, кожні 100 жінок протягом життя повинні народити 260 – 270 дітей. (На сьогодні прийнято вважати, що репродуктивний вік жінки становить від 15 до 50 років).

На сьогодні досить часто використовується термін демографічна ситуація. Це насамперед стан таких демографічних процесів як народжуваність і смертність, вступ до шлюбу і розлучення, склад і розміщення населення на певній території у відповідний період часу тощо.

Демографічна політика – система спеціальних заходів, спрямована на досягнення у майбутньому бажаного для суспільства типу або рівня відтворення населення. На динаміку відтворення населення можна впливати через рівень народжуваності.

Фактори рівня народжуваності:

1. Демографічний. Співвідношення чоловіків і жінок на певній території.

2. Економічний. Економічний розвиток держави, регіону, сім’ї.

3. Медичний. Рівень здоров’я чоловіків і жінок, наявність відповідних медичних закладів.

4. Соціальний. Рівень і умови життя людей

5. Правовий. Певний рівень законодавчого захисту сім’ї, матері, дитини.

6. Психологічний. Особливості ставлення чоловіків і жінок, їх психічний стан.

7. Етичний. Ставлення батьків до дітей, до кількості їх у сім’ї, наявність чи відсутність допомоги з боку дідусів, бабусь і т.д.

8. Екологічний. Стан навколишнього середовища, що впливає на рівень народжуваності.

9. Тип культури, традиції. Раніше в Україні нормою вважалось 5 – 10 дітей у сім’ї. Зараз такі норми в Узбекистані, Туркменії та ін. країнах. У великих європейських містах і в Києві норма – одна-дві дитини.

6. Матеріальні основи розвитку суспільства

а) Поняття суспільного виробництва

Праця – це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб.

Людська праця відрізняється від тваринно-інстинктивної діяльності тим, що вона є цілеспрямованим, доцільним зусиллям на такі зміни в природі, які забезпечують задоволення певних потреб людини. Праця в широкому розумінні – це спосіб життєдіяльності виробників.

За своєю формою праця завжди є соціальним процесом. Разом з тим вона має фізіологічний аспект, тобто в процесі праці витрачається енергія м’язів, нервів та ін.

Праця – це безперечна умова існування людей, вічна природна необхідність. Без неї неможливий обмін речей між людиною та природою, тобто неможливе саме людське життя. Суспільство не може існувати без споживання, так само воно не може не виробляти.

Система суспільного виробництва виступає як єдність трьох видів виробництва:

1. Носіїв життя;

2. Засобів до життя;

3. Соціальних умов існування носіїв життя.

Однією із сторін виробництва людських сил є «духовне виробництво». Духовні спроможності людини не існують без їхньої фізичної основи.

б) Спосіб виробництва

Спосіб виробництва представляють дві сторони: продуктивні сили та виробничі відносини.