Позитивне визначення свободи

Це те, що містить необхідність в собі (внутрішня необхідність), те що здійснюється по власній необхідності. Людина як вільна істота завжди чинить опір соціальній необхідності, зовнішньому середовищу, певному соціуму, якщо вони заважають її особистісному існуванню, не співпадають і навіть суперечать її совісті, власній позиції, принципам моральності, ідеалам, цінностям.

7. Проблема сенсу життя людини.

Проблема сенсу життя виникає перед конкретною людиною або тоді, коли вона, відхиляючись від повсякденних справ, усвідомлює свою кінцевість, або тоді, коли за різними причинами вона втрачає віру у цілі та ідеали, якими жила. В підсумку, на перший план виходить фундаментальне питання: “Чи варто жити і навіщо жити?”

Поняття сенсу життя відображує суттєві характеристики людського буття і тому пов’язано з такими поняттями як любов, віра, надія, свобода, краса, праця, свідомість, смерть тощо. Сенс життя людини полягає в шуканні цього сенсу, але сам пошук якраз і є життям людини. Припиниться пошук — урветься людське життя.

Сенс життя – це смислове значення життя. Питання про сенс є питанням про призначення людини.

Філософський аспект даної проблеми передбачає розгляд наступних питань:

• Сенс життя людини міститься в кожній окремій життєвій ситуації або усвідомлюється в кінці людського життя?

• Чи виражається він у вищих (Бог, біблійні заповіді) або в повсякденних земних цінностях?

• Чи пов’язаний він із загальнолюдськими або індивідуальними цінностями окремої людини?

Відомий дослідник цієї проблеми В.Франкл стверджує відносність сенсу людського життя. В самому загальному вигляді сенс життя визначається ним як ставлення конкретної людини до тієї ситуації, в якій вона перебуває в кожну дану мить. За думкою Франкла, існує ряд основоположних цінностей, орієнтуючись на які людина здійснює пошук сенсу життя:

• цінності творення (творча трудова діяльність);

• цінності переживання (краса природи, мистецтва);

• цінності спілкування (любов, дружба, співчуття);

• цінності подолання людиною самої себе, здобування влади над собою (своїми інстинктами, потягами, пристрастями).

Доки людина живе, вона має можливість реалізовувати певні цінності. Сенс життя може бути виражений і іншими параметрами: право на життя, смерть, безсмертя.

Право на життя, “святість життя” визначається її первинною заданістю.

Смерть є критерієм тієї вищої цінності, заради якої людина здатна віддати своє життя і яку вона визначає для себе інтуїтивно: Бог, Вітчизна, любов, діти та ін.

І, нарешті, пошук безсмертя у вигляді пам’яті людства, нащадків, прагнення до злиття душі з Богом та ін. Пошук і вивчення сенсу життя людиною завжди носить індивідуальний особистісний характер. Тому виникають різні концепції ставлення до буття. Найголовніші з них:

1. Сенс життя одвічно притаманний людському життю від самого його початку.

2.Сенс життя – за межами життя (тобто після смерті).

3. Сенс життя створюється самою людиною.