Тема 1. Філософський аналіз суспільства План

1. Поняття суспільства у філософії

2. Основні підходи до розуміння суспільства

3. Закони суспільства, їхній характер і особливості

4. Роль географічного природного середовища у житті суспільства

5. Демографічні чинники суспільного розвитку

6. Матеріальні основи розвитку суспільства

7. Політична система суспільства

8. Громадянське суспільство

9. Сутність духовного життя суспільства. Поняття культура

10. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» і «цивілізація»

11. Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу

1. Поняття суспільства у філософії

Існує концепція, що суспільство – це частина природи, яка відокремилась і тому продовжує жити і розвиватись за законами природи (натуралістична трактовка, теорія соціального дарвінізму – де головне в суспільстві – боротьба видів або класів, виживання сильних).

Друга концепція – феноменологічна – суспільство розглядається як середовище людини з її суперечливими зв’язками і відносинами.

Третя концепція – суспільство – це соціальна форма руху матерії. Основною категорією цього статусу є наявність суспільного буття, що розвивається під егідою людини.

Четверта концепція – суспільство – це людство в цілому, це історично визначений спосіб існування і спілкування людей в їх сукупності.

П’ята концепція – теологічна – суспільство – це результат божественного творіння.

Отож суспільство – це цілісна система історично визначених форм суспільних відносин, що складаються в процесі діяльності людей по приведенню природи і власного життя у відповідність до своїх потреб.

Але мало сказати, що суспільство – це система. До цього слід додати, що наявність розумних людей в ньому перетворює систему на живий, вічно рухомий і відновлюваний механізм, який має свій початок, розвиток, занепад і перехід до нового ступеня; тобто розглядати феномен суспільства ми повинні завжди діалектично (в суперечці).

2. Основні підходи до розуміння суспільства

Існують два підходи до розуміння суспільства та його історії – матеріалістичний та ідеалістичний. Про це чітко говориться в праці К.Маркса «До критики політекономії».

Ідеалістичний підхід – вважати першопричиною розвитку суспільства дух, ідею, свідомість (наприклад, вчення що соціальний поступ, як результат розвитку абсолютної ідеї).

Матеріалістичний підхід - це визнавати, що суспільство розвивається в першу чергу на базі матеріальних чинників, зокрема виробництва.

К.Маркс розглядає наявність у суспільстві двох факторів – матеріального та ідеального. Матеріальні фактори займають провідне місце, вони виражаються в наявності виробничих відносин, які в своїй сукупності складають економічний базис суспільства.

Ідеальні фактори є відбитком матеріальних факторів і складають в своїй сукупності надбудову.

Таким чином, К.Маркс ввів в історіографію принцип матеріалістичного розуміння історії (на відміну від ідеалістичного принципу), суть якого зводиться до того, що не суспільна свідомість визначає суспільне буття, а, навпаки, суспільне буття визначає суспільну свідомість.

Тобто, ми повинні виходити з того, що суспільна свідомість, яка має відносно самостійний характер, може і повинна активно впливати на розвиток суспільного буття. Ніякого «економічного детермінізму» не повинно бути, але пріоритет економіки над суспільним знанням (наприклад, політикою) треба визнавати.

На основі такого розуміння визначимо основні категорії в соціальній філософії.

Суспільне буття – це категорія, що виражає всі сторони і види матеріального життя людини (матеріальне виробництво, побут, сім’я, відпочинок тощо).

Суспільна свідомість – це духовне життя людини, це відображення суспільного буття в свідомості людини.

Між цими категоріями існує нерозривний зв’язок, в якому повинно передувати буття (тобто економічна сторона). Який характер має буття (тобто виробничі відносини), такий характер має і суспільство, його побут, державна система тощо.

Щоб вийти з кризи, слід перш за все вдосконалювати економічну систему, здійснювати приватизацію власності, налагоджувати фінансово-кредитну систему тощо.