10. Націоналістський характер історіографії Шептицького (об’єктивність публіциста та історика).

Історіографія, за Шептицьким, також мистецтво. Яке потребує великої творчості і від історика, і від публіциста.

Митець мусить вкладати в написане і свою особистість, і свою національність. Мусить захищати власні національні інтереси.

Митець не може виходити за межі об’єктивності, бо так він ітиме всупереч всесвітній культурі та історії. Він не може спотворювати факти.

Якщо історіографія пройнята національним духом, то історична і художня ціннісність історіографії вища, проте слід завжди триматися в рамках.

11. Публіцистика Грушевського періоду першої Російської революції («Українство і питання дня в Росії»), концепція власних сил українців.

Вийшла в ЛНВ 1905 року.

• Росія поставила на порядок денний не лише соціальне, а й національне питання, нації окраїн не сприймають революцію як крок до незалежності.

• Критикує львівських діячів-ренегатів, які вважають боротьбу з Росією неважливою, бо це занадто могутня імперія.

• Насильство і утиски не можуть бути тривалими, бо поневолювачі гинуть від гіпертрофобії, деморалізації та дезорганізації.

• Революція застала Росію неготовою до праці в нових умовах.

• Вважає, що Україні потрібно відмовитись від традиційного культурництва 19 ст.. українське питання – це політичне питання, треба зробити все, щоб український народ був нацією.

«Царство в Росії повинно вийти за границі етнографічної народності, стати політичним і економічним, взятись до організації української суспільності як нації».

• Українцям слід стати активнішими, все робити самим.

Проте Грушевський сам недооцінював власні сили, виступаючи за ідею автономії чи федерації в межах Росії, вважав українців недозрілими для самостійного політичного життя і незалежності.

11. Публіцистика Михайла Грушевського періоду Першої рос. Революції.        Грушевський був непослідовним державником, захищав  дею федерац   з Рос  ю. До цього пер оду входять так  статт  Грушевського: "Двіст  п'ятдесят літ", "Українство питання дня Росії", "Гріхи наші". "Двіст  п'ятдесят літ" (надрукована у "літературно-науковому віснику", 1904 р.). В ц й статт  автор заперечу    об рунтову  фатальн сть Переяславсько  ради для укра нського народу. "Укра нство   питання дня Рос  " (там же, 1905 р.). Грушевський пише про те, що рос. Революц я поставила на порядок денний не лише соц альне питання, а й нац ональне. Таким чином, кра на   Польща сприймали революц ю як можлив сть розв'язати нац ональне питання. В статт  зазначена концепц я власних сил - те, що повинн  зробити укра нц , за них н хто не зробить. Основн  тези статт : - насильство   утиск не можуть бути в чними; - автор критику  тих льв вських д яч в   пол тик в, як  вважали боротьбу з Рос  ю безперспективною, зайвою, оск льки з такою великою  мпер  ю не варто боротися. - революц я застала укр.  нтел генц ю неготовою працювати в нових умовах; - вважа , що укра нцям треба в дмовитися в д традиц йного культурництва, оск льки укр. питання - це питання пол тичне   треба зробити все, щоб укр. народ став нац  ю. "Гр хи наш " (там же, 1907 р.). Грушевський у статт  пише про гр хи укра нсько   нтел генц  , покладаючи на них усю в дпов дальн сть. 12. Основн   де  та проблеми публ цистики Степана Бандери. (Актуальн сть, сучасне прочитання).        "З москалями нема сп льно  мови": - Бандера стверджував, що Рос я н коли не послаблювала сво    мпер ал стично  пол тики, а завжди поневолювала   винищувала п дкорен   й народи; - виступав проти спроб рос ем грац   п дпорядкувати соб  укр. визвольний рух та укр. ем грац ю. Ц  спроби мали америк п дтримку, тому в н критику  пол тику США. Уряд США не зважав на  нтереси народ в поневолених СРСР, а СРСР вела агресивну зовн шню пол тику. - вважав, що Укра на може створити сп льний антиб льшовицький фронт з чужими силами, як  позитивно ставляться до укр. державност    не мають ворожих нам р в щодо Укра ни, бо серед рос ем грац   таких сил не було. З москалями не може бути сп льно  мови, допоки серед рос ем грац   не з'явиться позитивне ставлення до головних ц лей укр. визвольного руху. "Первородний гр х пророс йсько  концепц  ". В ц й статт  розгляда  основи пророс йсько  концепц   в пол тиц  США.  рон я пол тики США поляга  в сум ш  наявних факт в з нереальними мр ями. "Коренем ус х помилок америк пол тики   план в супроти СРСР   теза, що московська нац я, москов  мпер ал зм   б льшовизм - це три окрем , а не орган чно зросл  м ж собою явища, що ворогом для вс х  нших народ в   сам б льшовизм,   що в боротьб  проти нього можна мати московський нар д за союзника". "В дкрит  карти". Основн  тези: - критика   звинувачення пол тики США у лицем рств , яка шкодить нац он-визвольним рухам   сприя  б льшовизму; - декларац я непохитно  позиц   укр. ем грац  , яка вже заявила сво  ставлення до пророс йсько  концепц  ; - наполягання на консол дац   вс х сил, як  борються проти СРСР, але враховуючи  нтереси укр. народу, а не потураючи московським  мпер ал стам. "Укра нц  н коли не перестануть боротись, нав ть якщо на зм ну б льшовикам прийдуть московськ   мпер ал сти   незалежно в д того чи як сь держави будуть допомагати укра нцям чи н ." " дея   людина в  деолог чному рус ". Мотив: розкол в закордонн й частин  ОУН, опозиц я проти Бандери.  сну  2 складники пол тичного руху:  дея   людина. Пише про надзвичайно висок  моральн  вимоги до людей. "Хоч як  висок  жертви, боротьба конечна". Доводить чому ця боротьба конечна. Для виселення населення окуповано  Укра ни була одна перешкода УПА. Якби не було боротьби, то жертв було б ще б льше. Тому  ншого виходу не було, треба було боротися. "З невичерпного джерела".невичерпним джерелом в н вважа  в ру в Бога. "В ра найб льше скр плю  сили душ . Через пров дну й глибоку в ру в Бога-Спасителя стала людина   ц лий народ ма  змогу безупинно черпати з в чно живого джерела ст льки сили, ск льки  хня душа спроможна сприйняти". "Укра на не буде сп льницею Москви". Говорить, що святкування в д' днання Укра ни   Рос   - це лукавство (про Переяславську раду). Укра н  не бути сп льницею Москви. 13.ПубліцистикаДонцова.        У виступ  "Пол тичне положення нац  , наше завдання" Донцов об рунтову  3  де :  дею державност ,  дею сепаратизму, тобто в докремлення в д Рос   та  дею неминучо  боротьби з Рос  ю. Дискус йна, полем чна стаття "Катова вечеря", де автор зазнача , що укр. д яч  забагато в рять об цянкам вожд в  нших держав,   саме ц  об цянки   "катовою вечерею" для укра нц в.  дея - не покладатися н  на кого,   н кому не в рити, працювати зосереджено   самост йно. "З нагоди п'ятил тн х роковин проголошення незалежност  Укра ни". Донц в анал зу  кризу укр нац онал зму   кризу демократ  ; порушу  проблему укр.  нтел генц   як л дера нац  . Кризу нац онал зму вбача  не в тому, що нац я недозр ла, а у в дсутност  в дпов дних людей. Трагед я Укра ни в тому, що на чол  держави опинилися люди з чисто мировим складом псих ки, не зд бн  н  на ризик, н  на широкий жест   не над лен  жодною як стю тих л дер в, як  ведуть за собою народн  маси. "Atrofia cerebri"("Зменшення мозку") - це хвороба  нтелектуал в, яка проявля ться в пол тичному житт    думц , л-р , культур    нав ть в гумор  нац  . Головна проблема - проблема укр.  нтел генц  . У ц й статт  Донцов: - критику   нтел генц ю за те, що укр. пол тична думка в дста , у н й переважають стар  гасла   поняття; - анал зуючи пол тичн  програми укр. есер в   укр. демократ в, звинувачу   х у пол тичн й короткозорост ; - критику  укр. пресу за те, що вона  нертна   не вм   використовувати ефектн  факти для пропаганди укр.  де , не вм    нформувати   переконувати м жнародну громадськ сть; - критику  людей за любов до показового патр отизму.        "В. Лен н". Донцов не под ляв погляд в Лен на, але вважав його ген альним пол тиком.        "Мог кани демократ  ". Основн  думки: - критику  тих, хто в рить в облудн  гасла соц ал зму, в  деали демократ  , гуман зму, пациф зму; - порушу  низку важливих проблем: а) роль особи   маси в  стор  ; б) проблема: орден чи парт я; в) проблема насильства у досягненн  пол тично  мети. (Роздуми над тим, що   двигуном  стор  : гарн  гасла   теор   чи нова казка людей?). Стаття " вропа чи Рос я". Проблема  сторично  ор  нтац  . Ор  нтац я на Рос ю - одна з причин поразки укр. революц  . Прац  "П дстави нашо  пол тики", "Нац онал зм". "П дстави нашо  пол тики" вбачав зм ст укра нсько  нац онально   де  в тому, щоб бути аванпостом захисту Заходу в д рос йсько  культури. Тут найб льше розкрива ться  дея боротьби, в н поясню     необх дн стю самоутвердження нац  , адже кожна нац я повинна в дстоювати сво  права, в дстою  примат зовн шньо  пол тки над внутр шньою. Головний ворог державност  - Рос я, саркастичне ставлення до "м жнародного братерства". У прац  "Нац онал зм" в н пише про аморальн сть, яка   антиподом до морал  м щансько . Пише, що ми за дотримання усяко  морал , але проти морал  гречкос  в, м щан. 14. Донцов про причини поразки укр. революції .        Донцов вид ля  5 причин поразки укр. революц  : 1) пациф зм укр. л дер в, миролюбн сть; 2) в дсутн сть укр. арм  ; 3)  деали демократ  , якими керувалися укр. л дери; 4) соц ал стичн   люз  ; 5) ор  нтац я на Рос ю. Справа в вождях, укра нськ  вожд  не могли конкурувати з радянськими жорстокими   деспотичними б льшовиками. Прим тивний  нтелектуал зм. Не  ндив дуал зм   анарх зм, а нац ональна  дея. 15.Публі цистика  Івана Кедрина. "Хаос та платформа консол дац  ". В ц й статт  Кедрин характеризу  вс  пол тичн  сили, що утворювали пол тичну структуру Галичини: УНДО, УСРП, УСДП, УНО, УКС, КПЗУ. В н заклика  до  дност  вс  пол тичн  сили, хоча це й не дало результату. "Ми" - наддн прянц    "ви" - галичани". Кедрин у ц й статт : - порушу  проблему соборност  м ж галицькими   наддн прянськими укра нцями; - критику  укра нц в Наддн прянщини, як  п дтримували под л на галичан   наддн прянц в. Галичани не сприймають наддн прянських укра нц в як ем грант в, бо ем грац йна  нтел генц я була на укр. земл ; - виступа  проти спроб з будь-якого боку узурпувати право представляти весь укр. народ. Виходячи з  де  соборност  в н стверджував, що нема галичан, нема наддн прянц в, а   укра нц .        "Роковини укр. революц  ". Кедрин тут: - високо оц ню  березнев  под   1917 року в Ки в . Пише про них як про св тле минуле укр. народу   полем зу  з тими галичанами, як  були розчарован  невдачею визвольних змагань; - вказу  на об' ктивн    суб' ктивн  причини поразки визвольних змагань. Висловлю  оптим стичний погляд на укр.  стор ю, закликаючи не розглядати цю поразку як нещасну под ю. "З роковин укр. революц   можемо т льки черпати глибоку в ру та глибоке переконання, що нема тако  сили, яка змогла б у XX ст. св дому нац ю звернути назад на р вень етн чно  маси".        "Чи справд  нема укр. справи?". Кедрин стверджу  наявн сть укр. проблеми (справи) як важливого чинника м жнародного життя. Багато  сторик в вважа , що укр. справа була одн  ю з головних причин Перш св т в йни (для Рос   це була нагодо остаточно нас захопити). Книга Кедрина "У межах зац кавлення". 16.ПубліцистикаОльжича.        Ольжич був палким прихильником  де  "ново  укра нсько  духовност ". В н був переконаний, що найц нн шим трофе м нац онально-визвольно  боротьби, що    в в укра нський народ у 1917 1922 роках,   "духовний суверен тет". О. Ольжич вибудував довол  ч тку концепц ю так звано  ново  укра нсько  духовност , яка, з одного боку, в ддзеркалювала його власн  св тоглядн  переконання, а з другого,   претендувала стати  дейною основою нов тнього нац онал стичного руху, до якого належав сам поет. Не випадково в н вважав за необх дне говорити не ст льки про "укра нську" як "нац онал стичну" культуру". Зб. "Незнаному вояков " - зб. про Ольжича. Вона м стить поетичн  зб рки, публ цистику   листи до батька Ольжича - Олександра Олеся.        "У 20-л ття" - сво р дний юв лей 20-р ччя завершення визвольних змагань. Ольжич пише про втому нашо   нтелектуально  ел ти. Проте загалом стаття ма  оптим стичний характер, оск льки, незважаючи на поразку Укра ни, вона все таки здобула духовну суверенн сть   пов рила у себе. "Укр  сторична св дом сть" (в ж-л  "Пробо м"). Ольжич у ц й статт  роздуму  над джерелами укр.  сторично  св домост , пише про  мпер альну тенденц ю нашо  св домост , розгляда     духовну   державну експанс ю.         Риси  сторично  св домост : - войовнич сть, мужн    активне сприйняття житя; - лицарськ  чесноти   Божа благодать (народ ма  бути справедливим стосовно друз в   ворог в) -  дея слави, в боротьб  за яку нац я   знаходить сво  св доме п сланництво. Ольжич говорив про високу м с ю укр. народу. Публіцистика Маланюка.

В сер 20хр почав друкуватися у Донцова. В сер30хрр організ літер обєднання Танк разом з Липою. 1835р-  "Promemoria" (Для пам'яті) (у "Віснику", 1935 р.) Ця статя склад з 2-ох частин: 1) "Волошкові  очі ". (Йдеться про Голодомор. Волошкові  очі  дитини, яка сиділа біля мертвої  матері . Маланюк згадує  про Голодомор не для зайвих зітхань, не для сліз…він згадує для того, щоб "укріпити нашу традиційно слабку пам'ять") 2) "Невмируща просвіта або сатана в бочці " (Висміює просвітянство, критикує хуторянство, тип укр. пристосуванця, небажання орієнтуватися на Європу. Вист проти освіти як проти потворного сурогату культури, проти символу, передав фатального каліцтва, національного, і не так проти примітивізму, як проти деградації своєрідного декадентства (занепаду). Вист проти шароварщини, гопака.

 "Толстоєвський" (у "Віснику", 1936). Маланюк розвінчує міфи про Достоєвського і Толстого, ставить під сумнів і геніальність, цінність та позитивність внесків цих письменник у культуру людства. Пише про шкідливий вплив обох на європ літ. Толстий спричинився до занепаду форми роману, Достоєвського- до змісту. (хоча у своїй праці Маланюк явно перебільшує негативний вплив на долю роману). Маланюк виступає проти дух експансії рос більшовизму, дух проникнення в Європу( факт культури як засіб дух експансії). Маланюк посил на тургенева, його думку та оцінку, також Соловйова.

Публіцистика Романа Рахманного (Олійник).

Рахманний – публіцист і радіокоментатор, нар у Львові. Співредактор підпільних видань УДА та УГВР. Учасник похідних груп на Південь України. Співвидавець газет Час і Укр Трибуна. Праці - УПА в Зх Європі, Кров і чорнило, на 50-й паралелі, Не словом єдиним. У статті Кров і чорнило (писав про журналістів укр. збройного підпілля, які писали не лише чорнилом, а й кровю) перед читачами постає образ воюючої України (але тим, що Україна воює не вичерпується образ України в цілому). Україна – це укр. народ на своїй території і розсіяний по цілій земній кулі,одначе свідомий свого призначення, який змагає всупереч імперіалістичним апетитам сусідів до своєї держави. Рахманний у статті виділяє два типи людей щодо їхнього ставлення до свого сучасного. Перші – це обережні, розважливі. Другі – голови шалені, що вчуваються у теми життя сучасного, переживають його всіма фібрами своєї душі, на грунті досвіду минулого вирішують те сучасне. Рахманний пише – що укр. народ у своїй основній масі підтримав шалену боротьбу на два фронти і ставку на власні сили – прийняв її як свою і кровю тисяч одиниць освятив її, а наступні кроки і розвиток подій виправдали це рішення. Рахманний підкреслює роль і значення укр. преси. Укра­їн­сь­ка са­мо­стій­ни­ць­ка пре­са в ті ро­ки не­сла май­же весь тя­гар роз­ро­б­лен­ня і про­па­гу­ван­ня ос­но­в­них ідей ви­з­во­ль­ної бо­ро­ть­би і при­ще­п­лен­ня їх на­род­ним ма­сам. В умо­вах про­ти­на­ци­ст­сь­кої бо­ро­ть­би… ця пре­са ви­ко­ну­ва­ла обо­в’я­зок: бу­ти со­ві­с­тю сво­го на­ро­ду і йо­го сві­до­мі­с­тю — дзе­р­ка­лом су­ча­с­но­с­ті”. Тому з тим більшою силою, вона є клич крови, що промовляло чорнило- укр. мовою.

Публіцистика Олени Теліги.

Героїчна жінка, поетеса, публіцист.

Якими нас прагнете (Вісник 1935) – Авторка в гострій полемічній формі докоряє укр. письменникам і поетам, за те, що в укр. літературі не створено ідеального образу жінки – українки, а жін.типи малюються двома, точніше трьома кольорами – жінка-рабиня, жінка-вамп, жінка-товариш. Для Теліги ідеалом укр.жінки, який найбільше відповідав добі і до якого вона сама намагалася наблизитися була жінка, вірний союзник чоловіка ( активна участь жінки в гром житті поряд із чоловіком)!. Теліга говорить так:«В хаосі жіночих образів нашої літератури, в плутанині перехресних бажань, між прокльонами рабинь і амазонок і захопленням тими й другими, українська жінка все ж таки зуміла створити собі ідеал, найбільш відповідний добі, і простує до нього невпинно. Вона вже не хоче бути ні рабинею, ні «вампом», ні амазонкою. Вона хоче бути Жінкою. Лише такою жінкою, що є відмінним, але рівновартісним і вірним союзником мужчини в боротьбі за життя, а головне за націю». Свої роздуми про співпрацю жінок з чоловіками, скептичне ставлення до феміністичних організацій, Теліга розвинула у статті Сліпа вулиця (Огляд жіночої преси)1938. Програмною можна вважати статтю Партачі життя. Партачі життя – це тип людей, які мов соняшники, хилять свої голови то в один бік, то в другий, залежно від того в який бік падає сонце чийогось успіху. Під час боротьби такі люди плутаються між одними і другими, готові стати кожної хвилини при боці все одно якого переможця, помагаючи йому лише в ост ударі, щоб потім бути в перших лавах. Партачі життя – це міщанська натура, яка не в стані зрозуміти лицарів абсурду, які приносили своїй нації честь і славу. Брак "цивільної відваги" у суспільстві призводить до того, що "партачі життя" завжди залишаються "елітою". Олена Теліга на прикладі багатого фактичного матеріалу з життя письменників чи їх творів показує згубність цього явища, підкреслює необхідність його викорінення, вказує на необхідність шанувати своїх героїв, творити культ героїзму, готувати маси до сприйняття ідей героїв. Проти зловживання плакатністю і сірим позитивізмом Олена виступає у статті Прапори духу. “Треба за всяку ціну обминати ті широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу і яка веде на широкий шлях відродження нашої нації”. Люди мають усвідомити, що укр. націоналістичне мистецтво ніколи не було і не буде агіткою, воно не сміє коритися трафаретам Москви. Завданням українського націоналістичного мистецтва є віднайдення всіх тих цінностей, які б скріплювали, а не розслаблювали душу нації,

Осип Назарук про Схід і Захід України.

“Не було, здається, в історії України другого діяча, який переходив стільки еволюцій світогляду і такі зміни політичних орієнтацій, як Осип Назарук” – писав І.Кедрин-Рудницький. Був членом УРП, писав полемічні брошури, їздив на переговори зі скоропадським, виступив з маніфестом проти гетьмана, міністр пропаганди в Директорії, трохи пізніше займ тим самим в уряді Петрушевича проти Директорії. Потім знову міняє свої орієнтири і стає прихильником Скоропадського. Редактор Нової зорі – органу УХО. До проблеми Сходу і Заходу Назарук звертається у праці Галичина й велика Україна (трактат присв укр. жінкам і військовим). Назарук аналізує етнопсихологічні особливості українства з обох боків Збруча та проносить ідею месіанства Галичини крізь усю працю. В стосунках Галичини І надніпрянської України пальма національної першості, на думку Назарука, має належати Галичині. Оскільки:галичани мають вищий рівень нац. свідомості, галичани більш дисципліновані і краще організовані, укр. грекокатол церква єднала Україну з Європою, а укр. православна з Москвою (католц церква додає нац. впевненості). Варто підкреслити що місію галичини Назарук розумів не як привілей, а як обов’язок. Тезу про те, що в Галичині різьбилося наперед історичне обличчя чисто укр. Держави Нарзарук доводив історичними фактами. Щоб здійснити місію обєднання України, галичани мусять зберегти свою ідентичність перед впливами Сходу і тимчасово відмежувати себе від них (кожного галичанина).

На думку Назарука, Надніпрянська Україна є маргінесом московських сил і без Галичини вона не зможе органічно обєднати Україну. Галицький генотип мусить стати фундаментом до нової об’єднаної укр. нації, а Галичина – хребетним стовпом для нової укр. держави. Назарук закликає галичан БУТИ СОБОЮ (поширювати і берегти фізтип свого племені і дух цінності). Важливою перевагою галичан є присутність старої історичної традиції (носій питомого укр. генокоду, в якому відсутні чужі традиції).

Назарук застерігав усіх українців від гордині (гординя, на яку занедужала провідна верства укр. народу по обидвох боках Збруча стоїть на перепоні правдивому обєднанню нації) і закликав до покори (проектував і на еліту). Незважаючи на своєрідний суб’єктивізм, своєрідне пронесення місії Галичини у цій праці чимало актуальних думок, які варто врахувати і в сьогодення,коли галицьке місіонерство починає перетворюватися у гал провінціалізм. редактором “Нової Зорі” – органу УХО

18.ПубліцистикаГанкевича.        Головна  дея публ цистики Миколи Ганкевича - це  дея укр. державност . Статт  "Самост йн сть Укра ни","Федерац я чи самост йн сть". Ганкевич категорично виступа  проти федерац   з Рос  ю   нещадно критику  тих, хто забувся про насл дки Переяславсько  угоди. В н виступа  лише за самост йн сть Укра ни. "Т льки з утворенням самост йно  Укра ни,  стор я Сх.  вропи вийде з хаосу на широкий шлях". В н вважа , що якщо Укра на буде незалежна, то весь х д  стор   Сх.  вропи п де по- ншому. 19.ПубліцистикаФранка.        "Свобода   автоном я". Заклик до пол тично  свободи   автоном  , а не до боротьби. Спочатку пол тична свобода, пот м автоном я. Найч тк ше про здобуття повно  пол тично  вол  в н висловився у ц й статт .  ван Франко висунув чимало передумов, без яких не може бути нав ть мови про нац ональну автоном ю. В н переконаний, що без забезпечення найширших пол тичних свобод для кожно  людини, без |р вноправност  вс х горожан держави", без проведення радикальних зм н в сусп льств , без цього пол тичного фундаменту всяк  розмови про автоном ю   порожня фраза. У великих централ зованих державах, де пану  пол тична неволя для нац ональних меншин, не можуть  снувати пол тично в льн  нац ональн  автоном  .         "Одвертий лист до галицько  укра нсько  молодеж ". Тут звучить заклик до об' днання, оск льки вс  ми укра нц    не ма  окремо укра нц в галицьких. А також заклик до прац  та навчання, щоб допомогти укр-цям в Рос.  мпер  .  ван Франко вважав, що у процес  становлення модерно  нац   вир шальну роль ма  в д грати справжня нац ональна ел та, що стане дороговказом у незалежне пол тичне майбутн , зм цнюватиме нац ональний дух та працюватиме на нив  культури й пол тики. |Перед укра нською  нтел генц  ю в дкри ться+ величезна д йова задача   витворити з величезно  етн чно  маси укра нського народу укра нську нац ю, суц льний культурний орган зм, зд бний до самост йного культурного й пол тичного життя, в дпорний на асим ляц йну роботу  нших нац й". Тут дуже виразно звучить питання самост йного пол тичного життя. Велик  над   автор поклада  на молодь, як й судилося вт лити його омр яний нац ональний  деал. В н заклика     |навчитися чути себе укра нцями"   це почуття не може проявлятися у загум нковому патр отизм  та на словах, а ма  |вести за собою практичн  консеквенц  ". Моральне переродження укра нсько  нац   мусить стати результатом прац  над згуртуванням народу на основ  його мови, традиц й, звича в, ментальност . Моб л зац я сил, здобування знання, праця над собою   спричинить сусп льн  зрушення та метаморфози в укра нському сусп льств .        "Поза межами можливого" -  деал укр. державност  поза межами можливого. У ц й статт   ван Франко глибше розвива  поняття нац онального  деалу: це  деал повного, н чим не обмежуваного життя   розвитку нац  . Ман фест укра нського нац онального  деалу вм щу  в соб  |зах дно вропейськ   деали соц ально  р вност    пол тично  вол ". Нац ональний  деал мусить пройти кр зь нац ональну св дом сть, бо  накше в н назавжди залишиться поза межами можливого.  ван Франко наголошував, що в цей пол тичний час нац ональний  деал для нас ще не зд йсненний, але до нього ведуть тисяч  стежок, що лежать у нас п д ногами   лише в д нас залежатиме, якою   куди йти. В н застер га , що в дсутн сть прагнення до нац онального  деалу може призвести до вже в домих сумних випадк в |потонення в общерос йськ м мор " та до знев ри   апат  . Серцевиною нац онально   де     дея самост йного пол тичного життя народу,  дея державност  т    чи  ншо  нац  , яку  .Франко окреслював як "нац ональний  деал", " деал нац онально  самост йност ", тобто " деал повного, н чим не в'язаного   не обмежуваного+ життя   розвою нац  ".        "Що таке поступ?". "Поступ - це людян сть". Франко визнача  2 шляхи руху  де : голод   любов. Розум не   чинником поступу.  ван Франко розгляда  р зноман тн  концепц   держави. В н, на жаль, не пода  свого бачення форми державного правл ння в Укра н . Хоча зауважу , що |чолов к може бути щасливим у житт +т льки в сп вжитт  з  ншими людьми в+нац  ". В н не лише сутн сно критику  соц ал-демократичн , марксистськ  уявлення про поступ чи державу. В н також заперечу  зверхн сть  нтернац онал зму в житт  народу   протиставля  йому фактор нац онал стичний ("Америка для американц в", а "Русь для Рус "), який один може повноварт сно забезпечувати розвиток нац  . Франко робить висновок, що поступ, хоч в н   ма  "два значення: все зм ню ться, але чи на краще, чи на г рше?", все-таки веде до добра.        "Сусп льно-пол тичн  погляди Михайла Драгоманова". Мав складн  стосунки з Драгомановим, який мав вплив на галицьку  нтел генц ю, вчив    бути  вропейською. Завдяки йому Франко позбувся впливу москвоф льства. Вадою Драгоманова було те, що в н писав про укр-ц в лише як про селян   виступав за федерал зм з Рос  ю. На громадсько-пол тичному в дтинку Франко довг  роки сп впрацював з М. Драгомановим, ц нуючи у ньому " вропейського пол тика". Згодом Франко роз йшовся з Драгомановим у поглядах на соц ал зм   в питанн  нац онально  самост йности, закидаючи йому пов'язання дол  Укра ни з Рос  ю ("Сусп льно-пол тичн  погляди М. Драгоманова", 1906 р.) 20.ПубліцистикаТомашевського.        Осип Назарук назвавТомаш вського найкращим публ цистом 20-х рок в.        "Чи  сть укр. нац ональна  дея?" ("Укр слово", 1921). Томаш вський порушу  тут проблему укр. державност  та нац онально   де . В н вважа , що  дино  укр. нац он  де , сп льно  для вс х укра нц в - не було. Сам в н п сля поразки укр. визвольно  боротьби став прихильником гетьмансько , тобто монарх стсько   де . Заперечував  дею державност    говорив про потребу автоном   у склад  Польщ . Проте насправд  в н помилявся, оск льки  дея укр. державност  була.        "Упадок московсько  державно  думки" ("Укр слово", 1922). Томаш вський у ц й статт : - задуму ться над тим, як купц  рос. б льшовик в вдалося заволод ти величезною  мпер  ю   втриматись при влад . Чинниками  х усп ху вважа  пропаганду, тобто брехню, а також фанатичну жорсток сть. - констату  занепад московсько  державно  думки, бо б льшовики вихован  на безпл дн й м жнародн й доктрин - вину   в дпов дальн сть за занепад ц    думки поклада  на  нтел генц ю та аристократ ю - пророку  крах б льшовицько  доктрини, хоча й вважа , що б льшовизм явище рос, бо б льшовизм збер г Рос.  мпер ю.