35. Преса для жінок

Ж.П. в Галичині розвивалася здавна: ще у 1853 р. колишній редактор газети „Зоря галицька” Шехович, почав видвати ж-л „Лада”.

1887 р.- вихід першого номеру жіночого альманаху “Перший вінок” (видавець і редактор, засновниця Товариства руських жінок Наталія Кобринська). Допомогу в його випуску надала прогресивна газета “Діло” і особисто І. Франко та М. Павлик. Головним кандидатом на посаду редактора був Франко, але для більшості жінок його кандидатура як небезпечного радикала була неприйнятна. Самі жінки не могли взятися за випуск газети, і тому вирішили почати з видання альманаху. У випуску взяла активну участь Олена Пчілка: запропонувала назву, листувалася з українками Наддніпрянщини, надала фінансову допомогу. Публіцистика першого числа альманаху відображала “вбоге й злиденне життя сільських жінок”. Автори видання: Ганна Барвінок, Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька + Кобринська, сестри Рошкевич, К. Попович, О. Бажанська, А. Павлик, С. Окуневська.

Далі Кобринська видає власним коштом альманах „Наша доля” (1893, 95, 96).

Поступово жіночий рух набирає сили. У 1893 у Львові з’являється Клуб руських жінок, який очолює Герсіна Шухевич; ств. кооператив „Труд”, українська дівоча школа ім.. Шевченка, тов. Марійської дружини (1904), який очолює Ольга Барвінська. Жіночий рух стає популярним і на Буковині (1906 – «Жіноча громада» у Чернівцях, яку пізніше перейменували на Союз українок, 1908 – Товариство православних русинок.).

У 1912 з’являється безкоштовний додаток до „Діла” „Жіноче діло” (ред Кисілевська).

Великий вклад у жіночий рух зробила газета „Наша мета” (1918) (за ред. Старосольської). Видання пропагувало ідею укр. державності, надавало інф. про воєнні дії, надавалася інф. про виховання дітей, особливості та проблеми шкіл, курсів, літ.творів. Автори: Рудницькі, Кисілевська, Хабаровська.

У 1925 р виходить „Нова хата”. Ст. про дерев’яну архітектуру, про кераміку і скло. Ж-л пише про нац одяг, матеріали, про тогочасних художників – Холодного, Новаківського, Дольницьку; пр отворчість відомих українок, про місце жінки у суспільному житті. Є. Маланюк пише про мужній тип укр жінки. Представлена укр і зарубіжна література. У цьому ж році виходить ж-л „Жіноча доля”, який заснувала Кисілевська. Автори: Кисілевська, Рудницькі, Баранова, Чайковський. У цьому виданні поруш. проблеми селянства. Мета – виховати жінку так, щоб при своїх правах громадянки, вона не забувала, що є матір’ю та дружиною. Альманахи від „Жіночої долі” - «На новий шлях», «Наша книга», «Для неї все!» , які містять матеріали на сучасні проблеми, поради, календар, рекламу. .

1932 – часопис для сільського жіноцтва «Жіноча воля», додаток до «Жін долі». Виховував читачок у патріотичному дусі, намагався підвищити культурний рівень своєї аудиторії. Публікував художні твори. Постійні автори – Кравченко, Марійка Підгірянка, Ірина Вільде + Кисілевська, Домбчевська, Блажкевич, Цегельська, Парфанович. Публікації методичного хар-ру.

1932 – «Світ молоді», додаток до «Жін долі», споч для всієї молоді, а потім місячник для укр дівчат. Вид Кисілевська, на чолі ред – Марія Ставнича і Ірина Вільде. Ж-л по-особливому ставився до теми фемінізму.

1935 – «Жінка», (ред Рудницька). Найкраще жіноче видання міжвоєнного двадцятиріччя. Орієнтувалось а українок-інтелегенток. Ц. Мікуловська пише, що «Жінка» уникає слів Польща чи польський, ніколи не пише про польок. Влада часто втручалася у роботу видання і конфісковувала окремі публікації. Розповідали про відомих українок, про жіночий рух за кордоном, ознайомлювали з дія-тю українок-сучасниць, писали про проблеми родини, виховання молоді, творчість наших класиків. Публікації на теми культури, мистецтва, етнографії. Автори: Рудницька, Федак-Шепарович, С. Русова, М. Деркач, З. Мирна + Ю. Липа, М. Голубець, П. Ковжун, А. Чайковський, Ф. Коковський, А. Курдидик.