6. Ідея чину

Можливість та нагоду дя чину можна знайти у будь-якій сфері життєдіяльності. Мета його завжди одна – перемога національної ідеї, добро українського народу. Йдеться лише про одне – про спроможність людини чи людей на чин, на героїчний вчинок. Ідея чину органічно пов»язана із розумінням необхідності і неминучості боротьби, із утвердженням активного і динамічного, вольового типу української людини. Поняття чину супроводжує не лише діяльність людини, суспільства, але й процес осмислення цієї діяльності, її відображення. Суть ідеї чину зрозуміла – служіння і вірність національній їдеї, нац..інтересам, готовність до боротьби і навіть самопожертва. Вимоги, за Донцовим: „Зміцнювати волю нації до життя... Другою такою підставою повинно бути те устремління до боротьби, та свідомість її конечності, без якої не можливі ні вчинки героїзму, ні інтенсивне життя, ні віра в нього, ані тріумф жодної нової ідеї, що хоче змінити обличчя світу”. Третьою вимогою називає романтизм, четвертою – фанатизм і „аморальність”. П’ята вимога – служити інтересам поступу. Остання вимога – це творче насильство і ініціативна меншість. Ідея чину також цікавила Ю. Вассияна, Д. Мирона, С.Бандеру

7. Ідея призначення України

Д. Донцов Бачив призначення України у тому, що вона повинна стати іншою, європейською,звільнившись від багатьох негативних рис, звичок і пересудів, у здійсненні гасла «Україна понад усе»Не надумане месіанство, а боротьба за своє національне визволення і допомога іншим у такій де боротьбі, воскресіння України як незалежної держави, встановлення справедливих міжнаціональних стосунків, реалізація заповітів, що сформувалися на українських землях упродовж тисячоліть – це і є змістом ідеї призначення України. До проблеми покликання України зверталися Донцов, Липинський, Вассин, Липа, Томашівський, Чубатий, Соловій, Ліщинський, Лужницький, Назарко.

5. Основні риси і особливості західноукраїнської преси першої половини 20го століття.

Парадокс те що українці є найбільший словянський народ, який втративши незалежність і 18 ст , у продовж тривалого часу залишався поневоленим, хоча і міжнародна ситуація складались на користь укр справи. Настільки ж унікальним явищем була і західноукр преса. Народ, який складався восновному із селян власними зусиллями видавав десятки різного типу видань...

Преса виконувала значно ширці і вагоміші функції ніж треба б було від неї очікувати. Стала не лише соціальним інситутом, а й набрала ознак національної вартості.

Про своєрідність і унікальність зах укр преси можна говорити на підставі тези про Галичину як про „Український Пємонт”. Унікальність історичної долі Галичини у всеукраїнському контексті автоматично поширювалась і на всі інститути укр національного життя Галичини, а преса не була винятком.

Західноукр преса протягом означеного періоду існувала у межах кількох держав, що суттєво відрізнялись за своїм політичним устроєм.Таким чином розповсюджувалась лише в межах регіону. За часів Австро-Угорщини українцям, незважаючи на актину протидію поляків, все ж надавалося використати можливості для розбудови національного життя, гарантовані конституцією. У Польщі завжди переважали антиукраїнські настрої, які обгрунтовувались теорією про те що українці -неісторичний народ. Ставлення до українців у середовищі Пілсудського спиралось на 2 підстави : приготування до майбутньої війни за перебудову Європи, в результаті якої мала виникнути укр держава, диференційоване ставлення до різних українських регіонів. Чехо-Словаччина за Масарика була однією з найдемократичніших держав Європи, діяли укр вищі школи, низка установ і інституцій, уряд помагав укр еміграції., хоча Масарик був русофілом, восновному зі страху перед Німеччиною, тому не підтримував прагнення українців до державності.

Проте незважаючи на перешкоди укр преса долала кордони і офіційні перепони. Такі галицькі видання як –Літературно-науковий вісник, вісник, діло, новий час, нова зоря, громадський голос, дзвони ---читали скрізь, про що свідчать посилання на них у пресі інших регіонів. Не знала кордонів і нелегальна преса націоналістичного руху (Сурма, Розбудова нації).

Західноукр преса була добре структурована - тому що ідеологічного й інформаційного забезпечення вимагав кожен вид життєдіяльності.

Західноукр преса була справді народною, бо вона захищала національні інтереси, у ній брали участь представники усіх верств, вона виходила коштом народу. Митрополит Шептицький , не просто щедро підтримував науку, культуру, а був духовною опорою суспільства. Фінансову допомогу сферф надавали також Милорадович, Смиренко, Чикаленко, за їх допомоги функціонували просвіта, НТШ, Літературно-науковий вісник.. Тиктору вдалося поставити на комерційну основу діяльність концерну „Українська праса”.

Цілу низку комуністичних та радянофілських видань фінансувала Москва, де гонорари були в тричі більші ніж в солідних укр виданнях.

Характерною рисою західноукраїнського журналістського процесу була жертовність журналістів. Укр преса , як преса поневоленого народу який зберіг свої національні та державницькі традиції була в опозиції до держав-окупантів. Звідси – переслідування, арешти, цензура......

Західноукр преса не була простим оповідачем подій , вона самоусвідомлювала свої завдання і функції, була совістю народу. Вона була наскрізь громадською, стояла на службі народу, формуючи його політичну думку, розбуджуючи та зберігаючи в народі його національну гідність і гордість, та боролась за його права, - в цьому і полягає український феномен, бо інші народи не знають цього.

Громадська позиція полягала в тому ,що вона порушувала вічні проблеми української історії, особливо новітнього часу. Це проблеми свтогляду, зокрема укр націоналізму, це комплекс складних звязків з Росією, це проблема орієнтації на Схід чи на Захід, це подолання комплексі меншовартості, пошук національних ідей, котрі ширші ніж ідея державності.

Треба відзначити тісний звязок історії західноукр преси і політ думки, адже преса була не лише рупором політиків, а в тому що в середовищі публіцистів зароджувались і формувались нові політичні ідеї.

Тернистий шлях укр преси починався словом і закінчувався збройною боротьбою в роки 2ї світової війни і в повоєнні роки на окупованих укр землях, на цьому шляху укр преса виконувала роль своєрідного Пємонту- в цьому її історична заслуга та феномен....