3. Рівні та види досліджень, вимоги до їх результатів.

У педагогіці розрізняють 3 рівні науково-педагогічних досліджень:

І. Емпіричний. На ньому встановлюються нові факти в науці та на основі їх узагальнення формуються емпіричні закономірності.

Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об'єкт, що вивчається (явище, процес) і спирається на дані спостереження та експерименту. До методів емпіричного рівня дослідження належать: спостереження, анкети, співбесіди, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна перевірка, педагогічний експеримент. Ці методи використовуються при накопиченні фактичного матеріалу за досліджуваною темою. Вони служать для фіксування явищ, описування їх, виявлення зв'язків, підведення одержаних фактів під уже прийняті визначення.

ІІ. Теоретичний. На цьому рівні висуваються і формуються основні, загальні педагогічні закономірності, що дозволяють пояснити раніше відкриті факти, а також передбачити майбутні події та факти. Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням і розвитком понятійного апарату педагогіки. До методів теоретичного дослідження відносяться: аналіз і синтез, індукція і дедукція, метод схожості, різниці. Ці методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень, встановлення і формування закономірностей виучуваних явищ.

Теоретичні й емпіричні методи педагогічних досліджень глибоко пов'язані. Теоретичні методи досліджень потребують глибокого аналізу фактів, абстрагування від усього другорядного, вилучення явища «в чистому вигляді» і т. ін. Емпіричні методи досліджують предмет на рівні явища; теоретичні – на рівні його сутності. Яким би великим не було значення педагогічних фактів, що одержані на емпіричному рівні, без їхньої теоретичної обробки не може бути істинно наукових знань.

ІІІ. Методологічний. На основі емпіричних і теоретичних досліджень формулюються загальні принципи та методи досліджень педагогічних явищ, будується теорія.

Важливою методологічною проблемою та специфікою педагогічних досліджень є аналіз їх основних видів.

Г.І. Александров, В.І. Гмурман, І.А. Макаровська визначили такі види педагогічних досліджень: фундаментальні, прикладні та розробки. Основою класифікації тут є одержаний результат.

Мета фундаментальних досліджень — розкриття й аналіз досі невідомих наукових явищ і закономірностей. Дослідження цього типу повинні дати відповідь на такі запитання: «Що це?», «Як?», «Чому так, а не інакше?» тощо. Вони можуть бути вільними і спрямованими. Під час проведення вільних фундаментальних досліджень дослідник має свободу вибору як у царині досліджень, так і методів та засобів їх реалізації. Мета спрямованих фундаментальних досліджень визначається заздалегідь, дослідник має право тільки на свободу вибору методів та засобів їх реалізації. Цей вид досліджень найчастіше проводиться науковими колективами, часто використовуються результати вільних фундаментальних досліджень.

Прикладні дослідження мають чітку мету і стосуються звичайно конкретних педагогічних проблем. У педагогіці це можуть бути окремі теоретичні та практичні завдання, пов’язані, наприклад, з методами виховання, змістом навчання, підготовкою педагогічних кадрів, певних спеціалістів тощо. Предмет прикладних досліджень більш обмежений та спрямований на практичний результат, на задоволення поточних і перспективних потреб педагогічної практики. Вони, безумовно, є ланкою процесу дослідження проблем педагогіки, але стоять на щабель нижче від фундаментальних. На думку В. М. Полонського, прикладні дослідження здебільшого продовжують фундаментальні, але можуть і передувати їм. Вони виступають проміжною ланкою, що зв’язує науку та практику, фундаментальні дослідження й розробки, теоретиків і практиків.

Упроваджувальні дослідження безпосередньо втілюють результати фундаментальних і прикладних досліджень у практику навчання й виховання. Вони продовжують прикладні дослідження, визначають шляхи впровадження їхніх рекомендацій у педагогічну практику, обґрунтовують алгоритм цих шляхів, поєднують фундаментальні та прикладні дослідження з педагогічною практикою, безпосередньо на неї впливають. Сутністю розробок є перевірка можливостей використання результатів і рекомендацій фундаментальних і прикладних досліджень.

Поряд з вищевикладеною класифікацією досліджень у педагогічній літературі існує й інша. Багато авторів педагогічні дослідження розподіляють на теоретичні, теоретико-практичні та практичні.

Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження — науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси:

а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання, розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників;

б) неповторність педагогічних процесів: під час повторного дослідження педагог має справу вже з іншим «матеріалом», навіть попередні умови не вдається зберегти;

в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, забороняються);

г) об’єктивні висновки у процесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам:

• суспільна актуальність;

• наукова новизна;

• теоретична і практична значущість;

• наукова об'єктивність і достовірність;

• доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності;

• визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих результатів.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні завдання.