Вимоги до спостереження:

1. Чіткість мети.

2. Систематичність, різнобічність.

3. Достатня кількість фіксованих фактів.

4. Своєчасність, правильність, об'єктивність.

5. Ретельна, вдумлива обробка матеріалу.

6. Простота і економність техніки запису.

7. Відсутність упередженості в тлумаченні матеріалу.

Організація і техніка спостереження:

1. Визначається мета і завдання спостереження, які підпорядковані загальній меті дослідження.

2. Складається план спостереження, де вказується:

• його тривалість;

• коли конкретно (час, пора року та ін.) необхідно вести спостереження.

3. Складається детальна програма або методика спостереження.

4. Визначається кількість об'єктів, за якими буде вестись спостереження. Адже, якщо послідовне, то може спостерігати дослідник, якщо паралельне, то дослідник повинен підготувати собі помічника.

5. Розробляється техніка фіксації явищ, об'єктів, що спостерігаються.

Фіксація може бути різноманітна:

1. Протокольний запис всього, що спостерігалось.

2. Вибірковий запис найбільш характерних чи важливих на думку дослідника даних.

3. Записи в щоденнику дослідження.

4. Матричний запис, який передбачає фіксацію кількісних показників у спеціально підготовленій таблиці.

5. Скрите фотографування.

6. Магнітофонний запис та інші.

Позитивна якість цього методу — природність вияву педагогічних явищ.

Метод спостереження має і свої недоліки.

По-перше, не завжди є можливість співставити, порівняти дані спостережень певних явищ із подібними явищами, які відбуваються в інших ситуаціях. Але для того, щоб висновки були справді наукові, аргументовані, таке співставлення є іноді необхідним.

По-друге, щоб отримати достатньо даних для певного висновку, необхідно іноді провести величезну кількість спостережень, зафіксувати сотні і тисячі окремих фактів. Це не завжди можливо, іноді у дослідника не вистачає терпіння і він робить поспішні висновки, які не являються цінними для науки.

Воно може розглядатися як самостійний метод, але частіше використовується спільно з будь-яким іншим, наприклад, бесідою, проведенням групового або індивідуального дослідження.

Отже, спостереження можна вважати науковим методом педагогічного дослідження лише у тому разі, коли воно не обмежується тільки констатацією фактів та зображенням їх, а стає основою наукового обґрунтування природи педагогічних явищ.

Опитування

Для збору педагогічної інформації, яка не завжди відображена в документах або недоступна спостереженню, використовують опитувальні методи, які передбачають отримання її в процесі спілкування дослідника з особами, які є носіями цінної для нього інформації. Методи потребують особливої душевної чуйності, уміння слухати й одночасно вести розмову у передбаченому руслі, розпізнавати емоційні стани співбесідника, миттєво реагуючи на будь-які зміни, фіксувати зовнішні прояви внутрішнього стану (жести, міміку, пози тощо).

Базується на цілеспрямованому отриманні інформації шляхом усного або письмового опитування і реалізується у формах бесіди, інтерв’ю та анкетування.

Метод передбачає:

• заздалегідь розроблену програму прямих та опосередкованих запитань;

• забезпечення лаконічного формулювання, однозначності й конкретності запитань;

• розробку надійної та простої системи критеріїв оцінок запитань;

• забезпечення дослідником умов і ситуацій, які стимулюють і заохочують вихованців до відповідей;

• забезпечення дослідником зручної форми фіксації відповідей та їх обробки.

Серед різноманітних за змістом запитань, що використовуються в бесідах, інтерв'ю та анкетах, можна виокремити декілька типів.

1. Запитання, що виявляють фактичну інформацію про особистість та становище опитуваного (вік, освіта, професія тощо). Ці відомості нерідко сприймаються опитуваними як особисті. Ось чому в ході інтерв'ю більшість таких запитань задається, як правило, під самий кінець, коли між інтерв'юером і опитуваним налагоджено певний контакт.

2. Запитання, що виявляють минулі або сьогоднішні факти поведінки. Тут мають на увазі запитання про ті чи інші дії як самого опитуваного, так і інших осіб.

3. Запитання, що виявляють ставлення до фактів, відносин, мотивів та норм поведінки. Тут отримати достовірну інформацію найважче. Ні для кого не секрет, що можлива істотна різниця між відповіддю опитуваного на запитання (що він зробив би в такій-то ситуації) і його дійсною поведінкою. Стикаючися із запитаннями подібного типу, опитуваний частіше, ніж у попередніх випадках, поводиться нещиро або ухиляється від відповідей.

4. Запитання, що виявляють інтенсивність думок і відношень.

Опитування використовується в поєднанні з іншими методами. Часто тут дається система готових відповідей.

Бесіда — метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань.

Це теж один із самих давніх, давно відомих способів двостороннього або багатосторонього спілкування між людьми. Бесіда, як метод дослідження, часто використовується з метою отримати додаткові дані, скоректувати ті, які вже отримали за допомогою інших методів. Мистецтво вести бесіду – не проста справа. Особливо це стосується бесіди, як методу дослідження. Адже наукова цінність матеріалів, отриманих таким шляхом, знаходиться в прямій залежності від педагога-дослідника, його вміння викликати симпатію до себе у співбесідника, викликати у нього бажання до правдивої розмови.