Етапи проведення експерименту:

1. Ідентифікація та формулювання проблеми.

2. Виокремлення та вивчення змінних.

3. Формулювання гіпотез та постановка мети експерименту.

4. Конструювання моделі експерименту, що включає всі елементи, умови й відносини, наприклад: з’ясування вибірки, репрезентативної для даної популяції; підбір однорідних груп або пар досліджуваних; визначення способів і параметрів вимірювання результатів експерименту; проведення пошукових випробувань з метою вдосконалення їхніх інструментів та моделей; визначення місця, часу і тривалості проведення експерименту.

5. Проведення експерименту.

6. Обробка експериментальних даних.

7. Кількісний аналіз результатів експерименту, їх наукова інтерпретація, формулювання практичних рекомендацій.

На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дає змогу: штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати педагогічні явища в приблизно таких самих умовах; поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю.

Рейтинг

Метод рейтингу – оцінка тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами).

Вимоги до експертів:

1. Компетентність.

2. Креативність – здатність вирішувати творчі завдання.

3. Позитивне ставлення до експертизи.

4. Відсутність схильності до конформізму.

5. Наукова об'єктивність.

6. Аналітичність і глибина мислення.

7. Самокритичність.

Метод рейтингу полягає в оцінюванні діяльності, її окремих аспектів компетентними експертами, здатними вирішувати творчі завдання, контролювати процес експертизи, виявляти наукову об'єктивність, аналітичність, широту і конструктивність мислення, самокритичність, мати власну думку і вміти її обстоювати. За допомогою рейтингу відбувається первинна класифікація соціально-психологічних об'єктів за ступенем вираження загальної для них властивості — експертних оцінок.

Рейтинг є основою для побудови найрізноманітніших шкал оцінок. Використовують його при оцінюванні популярності окремих учнів, значущості їх моральних якостей, престижності професій тощо. Наприклад: «Вкажіть по порядку, кому з Вашого колективу Ви довірили б серйозну справу передусім, у другу чергу, у третю чергу і т. д.?».

Узагальнення незалежних характеристик

Метод узагальнених незалежних характеристик передбачає узагальнення відомостей про учнів, одержаних з різних джерел (вчителі, батьки, особи, що спостерігали за учнями у важливих для дослідника ситуаціях, однолітки, друзі), зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

При зіставленні незалежних характеристик необхідно зважати на ймовірність існування розбіжностей в оцінках, зумовлених необ’єктивністю, поспішністю, непрофесійністю суджень «експертів». В такому разі з’ясовують причини розбіжностей, аналізують чинники, що зумовили їх.

Різновидом методу узагальнених незалежних характеристик є педагогічний консиліум — колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів (за певною програмою, єдиними критеріями), оцінювання конкретних якостей особистості, з’ясування причин можливих відхилень в їх поведінці, вироблення засобів щодо запобігання недолікам. Така робота дає змогу оцінювати не тільки наявний рівень розвитку конкретних рис особистості, а й їх динаміку.