2. Логіка (етапи) педагогічних досліджень.

Дослідження в педагогіці є «неповторними» щодо предмета дослідження, конкретних дослідних дій, їхніх зв’язків, проведення та умов. На цій основі виокремлюють дидактичні, виховні та інші види досліджень, кожен із яких повинен мати певну методологічну структуру, що значною мірою сприяє кінцевому результатові. У зв’язку з цим методична структура дослідження в педагогіці складається з трьох періодів — підготовчого, реалізаційного і впроваджувального. До підготовчого періоду належать усі дії дослідника, що створюють необхідні умови або сприяють досягненню основної мети педагогічних досліджень:

1. вибір дослідної проблеми і визначення мети дослідження;

2. формулювання дослідної проблеми;

3. виокремлення та визначення змінних (визначення об’єкта і предмета дослідження);

4. формулювання гіпотез;

5. вибір методу та опрацювання техніки дослідження;

6. опрацювання плану дослідження.

До реалізаційного періоду відносять усі дії, що безпосередньо або опосередковано пов’язані з розв’язанням поставленої дослідної проблеми:

1. пошук емпіричних даних з використанням обраних методів і техніки дослідження;

2. збирання результатів дослідження та їхній попередній відбір;

3. опосередковані реалізаційні дії.

До впроваджувального, чи заключного, періоду належать усі дії дослідника, пов’язані з безпосереднім впровадженням одержаних рекомендацій та висновків у педагогічну практику:

1. визначення можливостей та обсягу використання одержаних результатів дослідження у педагогічному процесі;

2. визначення можливостей та обсягу поширення отриманих результатів дослідження серед вихователів і вихованців.

Послідовність проведення етапів педагогічного дослідження та їхній конкретний зміст залежать від виду дослідження.

Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з’ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження.

Проблема дослідження в широкому значенні — складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Дослідник повинен відповісти на запитання: «Чи порушення та вирішення даної педагогічної проблеми буде мати практичну цінність і чи можна використовувати її у процесі навчання й виховання?», «Наскільки піднята проблема стосується актуальних проблем функціонування й розвитку педагогічного процесу?», «Чи можливе практичне застосування отриманих результатів у процесі виховання і навчання?», — що допоможе йому визначити актуальні, перспективні й практичні дослідні педагогічні проблеми. Тому дослідник повинен мати глибокі знання з досліджуваної проблеми. Це — знання результатів раніше проведених досліджень та їхніх висновків; визначення напрямів практичного використання одержаних результатів; знання приблизного обсягу часу, необхідного для проведення досліджень.

Дослідник повинен поставити собі такі запитання: «Наскільки піднята проблема є продовженням раніше проведених досліджень і висвітлена в спеціальній педагогічній літературі?», «Якою мірою аналіз і розробка даної проблеми будуть сприяти розвитку педагогічних знань та в якому напрямі?», «Чи є реальний шанс вирішення піднятої педагогічної проблеми, використовуючи існуючі дослідницькі можливості?»

Об’єкт дослідження - частина об’єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта).

Об'єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб’єктом і об’єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо.

Предмет дослідження — зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного об’єкта з певною метою за даних умов:

Предмет дослідження вужче поняття, ніж об’єкт дослідження. Об’єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом — тільки одна група цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання.

Мета дослідження — ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Формулюючи мету дослідження, дослідник з’ясовує, який результат передбачає отримати і яким він має бути.

Гіпотеза дослідження — наукове передбачення його результатів.

Існує багато підходів до типології гіпотез. Для педагогіки найбільш характерні початкова (основна), робоча, нульова гіпотези.

Початкова вказує основні шляхи ймовірного вирішення основної дослідної проблеми. Робоча гіпотеза — це прийняті в процесі емпіричного дослідження окремі підходи вирішення загальних проблем. Нульові гіпотези є конкурентними щодо робочих гіпотез і, відповідно, їх спростування є підтвердженням робочої гіпотези.

Вона повинна формулюватися так, щоб з цього формулювання проглядалися положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

Завдання дослідження — його конкретизована мета.

Завдання дослідження:

а) вирішення певних теоретичних питань, що є загальною проблемою (наприклад, з’ясування сутності дидактичного явища, вдосконалення його визначення, дослідження ознак);

б) експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.;

в) обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання;

г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності;

ґ) вироблення методичних рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.

Розробка плану педагогічного дослідження — останній крок підготовчого періоду процесу дослідження і водночас початок конкретного дослідження з метою одержання необхідного матеріалу для перевірки сформульованих гіпотез.

Цей план повинен включати:

• очікуваний результат (мета);

• необхідні методи, техніку та інструментарій дослідження (чим?);

• популяцію (де?);

• виконавців (хто?);

• графік дій (в якій послідовності?);

• обґрунтування прийнятих рішень (чому?);

• пропозиції щодо використання отриманих результатів (як, де і яким чином?).

Упровадження результатів педагогічних досліджень у практику, тобто в педагогічний процес, є важливим завершальним етапом, що визначає ефективність досліджень. Тому його зміст полягає в практичному використанні одержаних результатів у навчанні та вихованні. Під упровадженням розуміється система заходів, спрямованих на застосування результатів досліджень у педагогічній практиці.

Впроваджуються результати досліджень у практику за декількома напрямами: поширення результатів досліджень, популяризація висновків і рекомендацій, їх використання в педагогічній діяльності.

Основними показниками ефективності упровадження, залежно від характеру висновків і рекомендацій, є успіхи вихованців в учінні, професійній діяльності, а також інші конкретні показники, зміст яких визначається конкретними упровадженнями.