2. Викрадання дітей
ААА Відмінність від попереднього варіанту. Коли у першому варіанті герой сам знаходить хатинку Баби-Яги, то у другій сюжетній лінії до хатинки потрапляють іншим шляхом. Основним героєм казки виступає не дорослий герой, а дитина, як правило підліток, якого відводить до лісу батько. Цікавим фактом є те, що дитина абсолютно не противиться його волі, а інколи здійснює цю подорож добровільно.
Залишки тотемізму. На думку Володимира Яковича Проппа, такі сюжети відбивають рудименти обряду ініціації, тобто посвячення підлітків у стан дорослих. Посвячення завжди відбувались у лісі в особливому місці, можливо, хатинці. В деяких народів вона нагадувала тотемну тварину, тому у слов’янських казках мала курячі ніжки. У слов’янській демонології пташині ноги мали демони або душі пращурів. Так, росіяни вважали, щоб побачити домового / банника, підлогу лазні необхідно посипати попелом. Вранці на підлозі мають бути відбитки курячих ніг. На середньовічних гравюрах демони також зображені з курячими ногами і пташиними дзьобами.
У народів Африки, Океанії, Австралії, Південної Америки, які знаходились на рівні розвитку, що відповідав Європейському неоліту, аналогічні хатинки огороджувались частоколом з настромленими черепами людей чи тварин. Під страхом смерті туди заборонявся вхід непосвяченим чи представникам протилежної статі. Зовнішній вхід до ритуального помешкання іноді мав вигляд пащі хижака, оскільки вважалось, що неофіт буцімто ковтався твариною, а потім випльовувався, народжуючись наново. Схожий сюжет з Іоною пропонується у Старому Заповіті: „І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йону всередині цієї риби три дні і три ночі. І молився Йону до Господа Бога свого з утроби цієї риби” [Йони, 2,1].
Казкова Баби Яги хатинка також може бути оточена частоколом з нанизаними черепами: „Паркан навколо хатинки з людських кісток, на заборі тирчать черепи людські з очима, замість дверей біля воріт – ноги людські, замість затворів – руки, замість замка – рот з гострими зубами”.
Інструкції жерця. Існують сюжети, коли до хатинки прямує дівчина. У такому випадку вона отримує поради тітоньки, як правильно поводитися себе у цій хатинці. Чоловіків цей сюжет не торкається.
Цікавим є той факт, що інструкції отримує лише жінка, можливо тому, що Яга також є жінкою, тобто перша начебто належала до фратрії останньої. Ймовірно, цим і пояснюється неприйняття Ягою чоловічої статі. Сутність вказівок тітоньки полягала у тому, як вести себе при зустрічі з казковими істотами. Наприклад, коли нападуть собаки – необхідно кинути їм м’яса (пор. з грецьким Цербером), якщо береза буде бити гілками – треба перев’язати їх стрічкою (пор. з жертвами деревам у вигляді стрічок і одягу, поширених у росіян Середньої смуги і Півночі), коли рипітимуть ворота – покропити їх маслом. Такі поради співвідносяться з деякими діями під час поховальних обрядів. Скроплення травами, перев’язування хрестів, жертовне м’ясо на поминках і т.п.
В.Я. Пропп знаходить відповідні паралелі в американо-індійській міфології. Будинок для ініціацій має тотемістичні ознаки: „Перед домом стоїть орел! Будьте обережні! Кожен раз, коли орел розкриє дзьоб, плигайте по-одному”. У порівнянні із слов’янськими казковими сюжетами є усні настанови ініціантам: „Спочатку щури захочуть тебе розірвати, змії погрожуватимуть з’їсти тебе. Коли ти щасливо пройдеш мимо них, то тебе укусять двері”.
Зв’язок із сліпотою. Посвячений відвозився у ліс, де мав предстати перед міфічною істотою із царства мертвих. За ритуалом він долучався до царства мертвих, щоб потім повернутися у світ живих. У зв’язку з цим він підлягав символічному осліпленню, йому зав’язували чи замазували очі. Наприклад, у південних народів (Океанія) дітей обмащували вапном так, що вони не могли розплющити очі. Змивання вапна співвідносилося з новим прозрінням, яке ототожнювалось з повторним народженням.
Отже, поряд з відкриттям уст, джерела якого спостерігаються у Давньому Єгипті, спостерігається обряд відкривання очей.
Поширений у сучасному світі обряд обрізання також є одним з видів магічного відкриття. Цьому обряду передує утримання від статевих контактів, подібно до того, як неофіти мали дотримуватись ритуального мовчання, після чого отримували право на шлюб.
Випробування героя. За сюжетом казки у хатинці хлопчики-підліки підлягали випробуванням на біль: „Яга схопила товкач, почала бити Усинюшку, била-била, під лаву забила, із спини ремінь вирізала, поїла все, що було і поїхала”.
У первісному суспільстві майбутні чоловіки могли стати воїнами чи мисливцями, лише після того, як пізнали природу фізичного болю. За свідченнями етнографів у туземців Америки і Африки ініціації часто завершувалися летальними випадками. Коли підліток не витримував випробувань – він помирав. Таким чином, відбувався природний відбір, виживали найсильніші. Тортури могли викликати тимчасове безумство, після якого ініціант вважав себе тим, хто родився наново. Він отримував нове ім’я і право одружуватись.
Відрубування пальця. В окремих випадках посвяченому відрубували палець. У казках Яга відрубує палець, щоб довідатись, чи достатньо відгодованим є хлопчик. Аналогічні події відбуваються у господі Лиха Одноокого (гр. Поліфема). Герой намагається втекти від Лиха, але його мізинець прилипає до печі / стіни. Щоб врятувати собі життя, він його відрубує.
Відповідні паралелі простежуються у грецькій міфології Тут згадується Орест, який, втративши розум після убивства матері, у храмі Єріній відкусив собі палець. Неподалік від цього храму знаходився камінь, який називався „в пам’ять про палець”.
В цьому випадку палець є знаком смерті героя і виступає в якості викупної жертви. В ініціативних обрядах палець є свідченням смерті героя, ймовірно він приносився і показувався батькам.