-
Орнаментальні символи української вишивки.
Орнаментальну символіку можемо класифікувати за такими групами.
1. Зооморфна символіка.
Серед найпопулярніших тварин, які зображуються у вишивці є кінь, корова, змія, дракон, заєць, вивірка, собака.
Кінь – один з найбільш насичених символів. Термін вагітності коня дорівнює близько 12 місяців, тому на вишивці його зображують червоним, що сполучає цей образ із символікою сонця. У грецькій міфології бог сонця Фаетон керує вогняною колісницею. Аналогічну символіку має християнський Георгій.
З іншого боку співвідноситься з потойбічним світом. Коли хворий довго не міг померти, то збивали коника з його даху. Відомою є також легенда про Віщого Олега, який загинув від свого коня.
Корова – часто є центральною частиною рушникового орнаменту. Відомо, що вишиванням займались переважно жінки, тому не дивним є розуміння цієї тварини як символу життя. На голові корови іноді зображували качку або пташку, що є наочним відтворенням архаїчного міфу про походження світу. В цьому випадку образ корови підміняє світове дерево, описи якого зустрічаються у фольклорних творах:
Ой що ж було з початку світа?
Нічо не було, йно море-вода,
На тій водиці єдно деревце,
На тім деревці два помолойці (дві молоді газузі),
На тих помолойцях два ангели сидять
І вони сидять Бога ся радя:
Щоби робити світ сотворити?
Цікавим порівнянням в цьому аспекті є називання традиційного жіночого (не-дівочого) головного убору качкою.
Образ корови в такому випадку втілює принцип родючості, оскільки термін вагітності корови, наближений до людського і складає 9 місяців.
У зв’язку з цим із символом корови зіставляються поняття: коровай, кров, кровний, кревний, рос. кров (по-крівля). Вважається, що ритуальний коровай / хліб прийшов на зміну кривавим жертвоприношенням тварин, а шкірами великої рогатої худоби встеляли житло.
Змія – знак родючості, оскільки часто поряд на рушниках зустрічаються зображення рослини або дерева. Зміїне кубло часто розташовується під корінням дерева і лише у вологому ґрунті. Одночасно на світ з’являється до десятка змієнят.
Може символізувати також землю, про що свідчать лексичні зіставлення – землі / змії. В цьому аспекті наближується до жіночої символіки. Звідси походження сучасних зневажливих жіночих прізвиськ.
У традиційній культурі іноді слугує чоловічим знаком (пор.: рос. діал. уд – falos, удав – змій).
Крилатий дракон – досить рідко зустрічається як елемент традиційного орнаменту. Може бути запозиченим з геральдичних символів середньовічної Західної Європи. Однак у фольклорі зустрічаються перекази про крилатих зміїв, які залітають через комин до вдів й одиноких жінок.
Образ дракона співвідноситься з казковим крилатим конем або летючим кораблем.
Заєць – спостерігається амбівалентне ставлення до цієї тварини. З одного боку заєць не користувався популярністю у хліборобів, оскільки нищив озимину і молоді фруктові дерева. Таке ставлення відбилось як прикмета: „Коли заєць перебіжить дорогу – бути нещастю”.
З іншого – епітет „зайчик” часто вживаються як пестливий до дітей.
Вивірка – білочка. Рідко зустрічається у вишивці, оскільки стосується переважно книжної традиції. У „Слові о полку Ігоревім” поєднує верх і низ світового дерева.
Собака. Кістяки собак знаходять у зольниках часів Черняхівської культури. Про вшанування собаки / хорта у Київській Русі свідчать численні фольклорні перекази про вовкулаків, що порівнюються із скандинавськими людинововками (вервульфами) і людиноведмедями (берсерками). Можливо, що хорт є архаїчним тотемним символом.