Лекція № 5 декоративно-прикладне мистецтво
-
Семантика кольору.
-
Орнаментальні символи української вишивки.
Актуальність теми. Останнім часом поширеними є застосування різноманітних орнаментів, в тому числі у рекламному бізнесі. За свідченнями психологів найкращим є етнічний орнамент, сприйняття кого відбувається на генетичному рівні.
Література, яка використовувалась для підготовки лекції:
Китова С.А. Птахи у фольклорі та вишивці Середнього Подніпров’я. – Черкаси, 1993.
Китова С.А. Полотняний літопис України. – Черкаси, 2004.
Амброз А.К. Раннеземледельческий культовый символ („ромб с крючками”) // Советская археология. – 1965. – № 3. – С. 14-28.
Амброз А.К. О символике русской крестьянский вышивки архаического типа // Советская археология. – 1966. – № 1. – С. 61-76.
Даркевич В.П. Символы небесных светил в орнаменте Древней Руси // Советская археология. – 1960. – № 4. – С. 56-67.
Попович М.В. Мировоззрение древних славян. – К., 1985.
1. Семантика кольору
Найпоширенішими кольорами у традиційному орнаментальному мистецтві є білий, червоний і чорний. Цьому існує декілька пояснень.
1) Білий – співвідноситься з фразеологізмом „білий світ”, у значенні святий, чистий. Останній ототожнюється також з поняттям „весь світ”. Актуальними залишаються також співвідношення д.р. свьтъ / святъ, тобто спостерігаються зіставляються поняття світла і святості.
Вживається для позначення тіла: „біле тіло”, „біле обличчя”, „білі руки”:
Ой сину, сину, білий молодче,
Не люби ж тії три миленькії...
Біла вдовойка нерівня твоя.
Поряд з чистотою, білий колір позначає небажаність події, оскільки шлюб з вдівцем чи вдовою не заохочувався. Білий – колір безтілесності і відсутності життя.
2) Червоний – має досить широкий синонімічний ряд: красний, багряний, рудий, рожевий, рум’яний, вишневий, малиновий, калиновий, маковий, кривавий.
Красний зіставляється з поняттям краси і добра: „Красне сонечко” – є епітетом до дружини, нареченої, матері.
Червоний – більш давня назва. Споріднений з назвою комахи – кошенілі, з якої добували червону фарбу. У народі кошеніль називали „червець”, від якого і походить назва місяця. У червні шанували Купала, де фігурує Марена. Можливо, її ім’я пов’язане з травою мареною, яку збирали у червні щоб добути червону фарбу.
Зіставляється з поняттями: д.р. черва, черв’як, черево (такі стилізовані черв’яки / змії часто зустрічаються у традиційній вишивці).
Загальне семантичне значення перейшло на грошову одиницю – червінець.
3) Чорний – д.р. чернь, черта, чорт.
У фольклорі спостерігається амбівалентне ставлення:
Стоять коники на припоні
А єдин коник найворожіший.
Наявною є семантична спорідненість двох останніх понять чорного і червоного, яке проявляється не лише у звуковій схожості, але у символічній інтерпретації. Наприклад, ці кольори є основними у картах. Чорна „піка” ♠ / хрест ♣ є симетричними до червоної чирви ♥ / бубни ♦. Під час ворожіння ці знаки мають амбівалентну семантику, де червоне сполучається з життям, ранком, радістю, чорне – смертю, вечором і смутком.
Цікавою видається думка Мирослава Поповича, який співвідносить ці кольори з трьома індійськими кастами. Учений стверджує, що білому відповідає каста брахманів, оскільки майже у всіх світових релігіях найвищі духовні сани одягали білий одяг (пор. з висловом „білі попи”). Червоному – каста кшатріїв. Так, в українських думах описується, що червоною китайкою накривають очі убитого козака. Чорному – вайшї, оскільки є кольором землі.
Крім перелічених кольорів зустрічаються також синій, жовтий, зелений, сірий які починають застосовуватися з розвитком мануфактур і фабричного виробництва заполочі. Семантика цих кольорів співвідноситься з символікою чорного, червоного і білого.
Синій співвідноситься з чорним і може виступати знаком потойбічного. Пор. з висловами посиніти у значенні замерзнути, бути голодним чи нездоровим, фразеологізмами „синій як мрець”, „синяк” – п’яниця, „синька” – горілка тощо.
Одна з колядок розповідає, що дівчину віддають заміж „аж до Любліна за попового сина”. Майбутню долю їй віщує вино, що „синьо зацвіло і не зродило”.
Синій є кольором печалі. Дівчина збирається до церкви:
На себе брала все золотеє,
А з себе скидала все голубеє.
В усній народній творчості уникали називати синій колір:
Й одно ж ми зілля зелен барвінок,
Друге ж ми зілля – запах-васильочок.
О.В.Курочкін зазначає, що барвінок – багаторічна трава, що цвіте великими синіми квітами. Синім квітне і васильок.
Жовтий зіставляється з червоним, оскільки саме такого кольору сонце і вогонь. У народі називають половим і позначає поле.
Жовтенький ленок – косоньки її...
Вирвала собі жовту лілію,
Притули си й до косоньки:
Дай ми, Божейку, таку косооку,
Таку жовтейку, таку гру бейку...
Коби ми Бог дав, такі косойки,
Такі косойки, як пшениченьки.
Зелений (муравий) порівнюється з чорним, але з аспектом землі й урожаю. Пор. трава-мурава, синонім до іменника „вінок” виступає іменник „зелінок”, д.р. літера З називалась „зело”. відомими є перекази про чарівне тройзілля:
Чого, роженько, сама в городі?
Я не сама, а я не одна.
Єсть коло мене троє зіллячок,
Троє зіллячок, ще й корень його.
Перве зіллячко – барвіночок,
Друге зіллячко – василечки,
А третє зіллячко – любисток.
Голубий – вважають, що назва кольору птаха споріднені.
Сірий (сизий, сивий) позитивне ставлення: „сиві воли”, „сиза пташка”, сіромаха – „нещасливий”, „невдаха”.