6. Взаємозв'язок економічної теорії, економічної політики та господарської практики.

Економічна політика – це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем. Між економічною теорією і практикою існує цілісний взаємозв'зок. Будь-яка теорія без зворотного зв'язку з практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового аналізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь-якої теорії.

Взаємозв’язок економічної теорії і господарської практики Виховна функція — полягає у формуванні в громадян економічної культури, ло-гіки сучасного економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функ-ціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм мож-ливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона виховує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життє-вого рівня можна, лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прийняття обґрунтованих рішень і здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії. Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку.

7. Сутність та цілі економічної системи її структурні одиниці, функціональні елементи.

Економічну систему характеризують як сукупність економічних відносин, що історично виникли як сукупність економічних відносин, що історично виникли, складалися в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ.

Економічна система характеризується такими рисами, як цілісність, організованість, керованість, цілеспрямованість.

Цілісність означає органічну єдність і сумісність різних сторін та елементів системи, домінування в ній сукупності економічних відносин, що відбивають її глибинну суть.

Єдність обумовлює взаємодію, взаємопроникнення і взаємозамінність елементів системи, забезпечує стійкість зв’язків між господарюючими суб’єктами. Елементи колишніх економічних відносин, які зберігаються, витісняються на периферію нової системи, де відіграють обмежену підлеглу роль, і не впливають на громадське життя.

Керованість економічної системи – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних чинників, що забезпечують її рівновагу. Координація діяльності господарюючих суб’єктів може здійснюватися сукупністю ринкових механізмів.

Цілеспрямованість економічної системи має на увазі чітке усвідомлення цілей, що ставить перед собою суспільство. Кінцева мета - вільний всебічний розвиток особистості. Але соціальна спрямованість суспільного виробництва залишається головним напрямком розвитку економічної системи. Вона здебільшого залежить від того, наскільки рівномірно розподілена економічна влада, який діапазон майнового розподілу членів суспільства, що є безпосереднім рушійним мотивом економічного зростання.

Типи економічних систем: "чистий" капіталізм, командну економіку, традиційну економіку і змішані системи. Характерними рисами та особливостями "чистого" капіталізму епохи вільної конкуренції є: 1. Приватна власність на фактории виробництва. 2. Ринкова система координації і управління господарської діяльності людей. 3. Свобода підприємництва і вибору діяльності. 4. Мета господарюючих суб'єктів - отримання максимального прибутку і діючи на свій страх і ризик. 5. Банкрутство чи прихід окремих нових виробників суттєвого значення для ринку немає. 6. Діє чиста або досконала конкуренція і отримується максимум прибутку при мінімумі витрат. 7. Забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купується.

Командна економіка, або адміністративно-господарська система має такі характерні риси: 1. Суспільна власність на фактории виробництва. 2. Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів. 3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності. 4. Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників. 5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників. 6. Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

Основними специфічними рисами традиційної системи 1. Панування приватної власності. 2. Низький рівень економічного і соціального розвитку. 3. Багатоукладність економіки. 4. Залежний характер соціально-економічного розвитку. 5. Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах. 6. Технічний прогресс різко обмежений. 7. Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці. 8.Темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва. 9. Велика зовнішня фінансова заборгованість. 10. Виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці. Принципи "змішаної економіки"

1. Приватна власність у її різноманітних формах. 2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. 3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки. 4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.