2 Аналіз собівартості продукції

Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво та збут. Планування собівартості продукції є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, що відображають величину поточних зобов'язань, які включаються в склад валової продукції, а також величину витрат, які склались протягом всього промислового циклу, які включаються в склад собівартості продукції. Метою планування собівартості продукції є економічно обґрунтоване визначення розміру витрат, необхідних в плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду і всієї продукції підприємства, яка відповідає вимогам по якості. Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, обчислювання фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для обліку і аналізу показників. У зв'язку з цим повинно бути повне співставлення планових та фактичних показників по складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання , методів розподілення витрат по плановим (звітним ) періодам.

Витрати операційної діяльності, які включаються в виробничу собівартість продукції (робіт та послуг) групуються по таким елементам:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Це групування є єдиним для усієї промисловості. Групування витрат по елементам, тобто по їх економічному змісту, показує, які види витрат і в яких розмірах пов'язані з випуском даної кількості продукції, і дозволяє виявити ступінь участі в утворенні собівартості продукції. В промисловості така класифікація використовується для складання і розробки кошторису витрат в грошових одиницях на всю виробничу програму і складання звіту по загальній сумі витрат на виробництво продукції.

До елементу "матеріальні витрати" відносяться:

1. Сирець і матеріали, які закуповуються у сторонніх організацій, створюючи основу продукції;

2. Покупні матеріали, які використовуються в процесі виробництва продукції для забезпечення нормального технологічного процесу та упаковки продукції ( запасні частини для ремонту обладнання, затрати на знос, спецодяг, спецвзуття, лікувально-профілактичне харчування і т.і.).

3. Покупні комплектуючи вироби і напівфабрикати, які підлягають монтажу чи додатковій обробці на даному підприємстві;

4. Роботи та послуги виробничого характеру, виконані сторонніми підприємствами, які не відносяться до основного виду діяльності;

5. Витрати, пов'язані з використанням природного сирцю;

6. Придбані у сторонніх організацій будь-яке паливо, використане з технічною метою на вироблення всіх видів енергії, опалення, транспортні витрати;

7. Придбання енергії всіх видів, яка розходжується на технологічні, енергетичні та інші виробничі потреби підприємства;

8. Потреби внаслідок недостачі матеріальних цінностей в межах норм природного збитку.

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін придбання на день оприбуткування без ПДВ, включаючи націнки і комісійні винагородження, витрати на транспортування, зберігання і доставку, виконані сторонніми організаціями.

Із витрат на матеріальні ресурси, які включаються в собівартість продукції, відраховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи – це залишки сировини та матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, утворених в процесі виробництва продукції, що утратили повністю або частково споживні якості початкового ресурсу (хімічні або фізичні) і тому використані з підвищеними витратами або зовсім не використані по прямому призначенню. До них відносяться залишки матеріальних ресурсів, переданих в інші цехи, супроводжуюча продукція, отримана одночасно з основним прибутком в єдиному технологічному процесі.

До елементу "витрати на оплату праці" відносяться витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими на підприємстві системами оплати праці.

Основна заробітна плата – це винагородження за виконану працю згідно з установленими нормами праці, тарифними ставками, окладами, відрядними розцінками для робочих і т.д.

Додаткова заробітна плата – це винагородження за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винагороди, а також за особливі умови праці.

Виплати – оплата відпусток, за навчання учнів і перепідготовку кадрів.

До елементу "витрати на оплату праці" включають заробітну плату апарату управління цехами, дільницями, бюро, заробітну плату загальновиробничого персоналу.

До елементу "витрати на оплату праці" включають заробітну плату апарату управління підприємством і іншого загальногосподарського персоналу.

До елементу "відрахування на соціальні заходи" відносяться відрахування на:

• державне обов'язкове страхування;

• пенсійне страхування ( пенсійний фонд);

• фонд сприяння зайнятості населення;

• фонд страхування від нещасних випадків.

До елементу "амортизація" відносяться витрати на повне відновлення основних фондів і капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів (машин, обладнання, транспортних засобів) на реконструкцію, модернізацію і капітальний ремонт фондів, які належать підприємству. Витрати нараховуються по установленим нормам.

До елементу "інші операційні витрати" відносяться:

• витрати, пов'язані з керуванням виробництва;

• витрати, пов'язані з перевезенням робітників до місця роботи і назад;

• додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом;

• платежі по обов'язковому страхуванню майна підприємств на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я;

• витрати на виплату процентів по фінансовим кредитам, послуг банків, виготовлення і придбання цінних паперів і т.д;

• витрати на відрядження, послуги зв'язку.