- •1. Початки людської цивілізації на терені України.
- •2. Державні утворення неслов'янських народів на терені України.
- •3. Проблеми етногенезу слов'ян та їх стародавньої історії в сучасній науці.
- •4. Основні слов'янські етнополітичні угрупування. Державність у східних слов'ян. Антська держава.
- •5. Передумови утворення Київської Русі. Теорії походження держави.
- •6. Русь-Україна в період політичної єдності Київської держави (80-ті роки іх - перша половина хп ст.).
- •10.Політична роздробленість.
- •11.Монголо-татари.
- •12. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русь.
- •13. Основні риси та особливості розвитку українських земель у складі Великого князівства Литовського.
- •15. Галмцько-Волинська держава - спадкосмниця Київської Русі (хп - XI у ст.).
- •17. Берестейська унія 1596 р.: її етнічні та культурні наслідки.
- •18. Селянсько-козацькі повстання кінця хvi - 20-30-х рр. Хvi ст.
- •19. Визвольна війна українського народу, основні її етапи.
- •42. Український національний рух та виникнення політичний Україні.
- •43. Суспільно-політичний і національний рух в Україні напри початку XX ст. Виникнення українських політичний парі і
- •44. Україна в роки першої світової війни.
- •45. Центральна Рада: організація, склад, взаємовідносини з 1
- •46. Універсали Центральної Ради. Їх історична оцінка.
- •IV Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •48. Відносини Центральної Ради з Радянською Росією.
- •49. Державотворчі плани гетьмана п.Скоропадського.
- •51. Основні події національно-демократнчної революції періо, і унр.
- •52. Входження України до складу срср: ііолітнко-правовий .І
- •53. "Українізація": причини і наслідки
- •54. Зміцнення тоталітаризму в Україні в 20-30-х роках.
- •56. Насильницька колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр.
- •57. Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецького дії і Їх правова оцінка.
- •60 . "Відлига" в культурному житті України. Поява нового пирків-критиків у 60-х - 80-х роках.
- •Антигітлерівська коаліція
- •1.2. Періодизація історії України
11.Монголо-татари.
Справжньою Немезидою для Києва були його давні вороги - кочовики. Проте найтяжчого удару завдали Києву не половці, оскільки по десятиліттях затятої та виснажливої для обох суперників боротьби руські князівства встановили з цими племенами постійні стосунки, а деякі руські князі навіть вступали у шлюбні зв'язки з представниками половецької знаті. Нищівного удару завдали Києву монголо-татари. Хоча походження монголо-татар ще не встановлено остаточно, відомо, що у XII ст. вони кочували у прикордонних землях Китаю. Майже всю свою силу й енергію вони витрачали на міжплемінні та родові конфлікти за убогі пасовиська. В останні десятиліття XII ст. серед них з'являється надзвичайно обдарований вождь на ім'я Темучин (у 1206 р. він прибрав собі високий титул Чингізхана, тобто хана над ханами) , який досягнув нечуваного: вдаючися до сили й політичних інтриг, він об'єднав ворогуючі племена, змусивши їх визнати свою абсолютну владу. Наступним його кроком стало спрямування величезної військової сили та агресивності цих племен проти сусідніх некочових цивілізацій. Монголо-татарські війська, що ніколи не були багаточисельними (найбільше від 120 до 140 тис. воїнів), зате надзвичайно рухливими, добре організованими й блискуче керованими, спочатку підкорили Китай, Середню Азію та Іран. У 1222 р. монголо-татарський загін перейшов Кавказ і напав на половців. Половецький хан Кобяк звернувся по допомогу до кількох руських князів, що підтримали його. У 1223 р. об'єднані русько-половецькі сили зустрілися біля річки Калки з монголо-татарами й у жорстокій битві зазнали страшної поразки. Але монголи, надто розпорошивши свої сили, вирішили не користатися з цієї перемоги й повернули назад, додому. Руські князі швидко забули цей катастрофічний випадок, знову поринувши у внутрішні чвари. Проте у 1237 р. на кордонах Русі з'явилося сильне монголо-татарське військо на чолі з онуком Чингізхана Батиєм. Вогнем і мечем зруйнувало воно міста Рязань, Суздаль і Володимир, а у 1240 р. дійшло до Києва. Хоча місцевий князь Михайло втік, городяни на чолі з воєводою Дмитром, що його послав Данило Галицький, вирішили оборонятися від нападників. Облога міста була тривалою й жорстокою, й навіть коли монголо-татари подолали міські мури, бої точилися за кожну вулицю й за кожний будинок. Нарешті на початку грудня 1240 р. Київ упав під ударами монголо-татар.
Політика
Історики часто ділять політичну історію Київської Русі на три періоди. Перший період — швидкого зростання — охоплює майже 100 років — з 882 р., коли на престол у Києві сів Олег, до смерті Святослава у 972 р. Базуючись у вигідно розташованому в стратегічному плані Києві, варязькі князі підпорядкували собі найважливішу торговельну артерію по Дніпру — «шлях із варягів у греки», підкорили східнослов'янські племена й знищили своїх основних суперників у цьому регіоні. Так було створене величезне господарське й політичне об'єднання, здатне й готове кинути виклик могутній Візантійській імперії.
Другий період охоплює князювання Володимира Великого (980—1015) та Ярослава Мудрого (1034—1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розквіту. На противагу територіальному зростанню попереднього періоду тут переважає внутрішній розвиток. Дедалі відчутнішим стає законопоря-док. Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовираження населення Київської Русі.
Останній період характеризують безупинні руйнівні князівські чвари, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій. Деякі історики доводять, що всі ці лиха прийшли незабаром після смерті Ярослава Мудрого у 1054 р. Інші схильні вбачати початки занепаду після князювання останніх вдалих правителів Києва—Володимира Мономаха (1113—1125) та його сина Мстислава (1125—1132). Так чи інакше, коли князь суздальський Андрій Боголюбський у 1169 р. захопив і розорив Київ, а потім вирішив залишити його, повернувшись у свої північно-східні землі, стало очевидним, що політичне й економічне значення Києва дуже підупало. Остаточне зруйнування Києва монголо-татарами у 1240 р. ознаменувало собою трагічний кінець Київського періоду історії України.
7. Зовнішньополітичні пріоритети Київської Русі. Київські князі в європейській плітиці.
Див 6 білет.
8. Політичний і суспільний устрій Київської Русі. "Руська правда" - документ українського права.
Див 6 білет.
9. Основні етапи розжитку Київської Русі.
Див 6 білет.
10. Політична роздробленість Київської Русі.
Див 6 білет.
11. Вплив монголо-тарського іга на динаміку суспільного розвитку руських земель.
Див 6 білет.