43. Суспільно-політичний і національний рух в Україні напри початку XX ст. Виникнення українських політичний парі і

1. Початок XX ст. характеризувався новими явищами у суспільно-політичному житті українських земель. Початком «відродження нації» називав цей час відомий український письменник та громадський діяч Володимир Винниченко.

2. Новими рисами цього періоду були: переростання українського культурно-просвітницького руху в рух політичний та посилення зем­сько-ліберальної опозиції царизмові.

3. Ліберально-демократичний рух в Наддніпрянській Україні мав опозиційний характер і розвивався головним чином в рамках земських установ, де працювали представники інтелігенції: службовці, вчителі, лікарі, статистики, агрономи та інші фахівці. Учасники земсько-ліберального руху висловлювали невдоволення реакційною внут­рішньою політикою царського уряду і виступили за проведення ре­форм, скликання загальноросійського Земського собору, рішучого онов­лення законодавства, надання усім громадянам політичних прав та сво­бод. Значно зросла роль земств у проведенні так званої «банкетної кампанії» 1904 р., влаштованої на честь 40-річчя судової реформи. Під час її проведення земствами у містах та містечках відбулися мітинги та демонстрації опозиційного характеру, нерідко з антиурядовими ви­могами та гаслами. Були проведені масові культурно-просвітні заходи, у яких брали участь широкі верстви української інтелігенції, відомі діячі національного руху. Серед таких заходів слід назвати урочисте відкрит­тя пам'ятника І. Котляревському у місті Полтаві, відзначення 35-річчя творчої діяльності М. Лисенка та Нечуя-Левицького.

4. Український національний рух на початку XX ст. набирає політичного характеру. Перші політичні партії виникли ще наприкінці XIX ст. Це Русько-Українська радикальна партія (1890 р. ), заснована І. Франком, К. Трильовським, М. Павликом в Західній Україні. Пізніше, після розколу 1899 р.," Ю. Бачинський, М. Ганкевич, С. ВІтик заснували свою Українську соціал-демократичну партію, а І. Франко, В. Левицький, В. Охримович засновують Національно-демократичну партію. Остання незабаром стала найбільшою українською партією Га­личини.

5. Першою національною партією в Наддніпрянській Україні булаРеволюційна українська партія (РУП), заснована 29 січня 1900 р. у Харкові. Вона в основному складалась із студентів, семінаристів, народ­них вчителів та представників інших верств інтелігенції. Програмою партії стала брошура, написана харківським адвокатом М. Міхновським і видана у Львові під назвою «Самостійна Україна». Автор ставив за­вдання: боротьбу за єдину,-самостійну, вільнуУкраїну від гір Карпат­ських до гір Кавказьких. Згодом від РУП відійшло найбільш радикаль­не крило і утворило свою партію — Народну Українську партію на чолі з М. Міхновським. В 1904 р. після нового розколу в РУП утвори­лась нова політична організація — Українська соціал-демократична спілка («Спілка»).

6. Представники ліберального руху восени 1904 р. об'єднуються в Українську демократичну партію, яка була близькою до російської партії кадетів. Згодом з неї виділилось радикальне крило і утворило Ук­раїнську Радикальну партію (УРП), яка в 1905 р. знову об'єдналась з УДП і утворили Українську радикально-демократичну партію, ліде­рами якої були Б. Грінченко, С. Єфремов, Євген Чикаленко.

7. Серед загальноросійських партій, які мали свої комітети в Над­дніпрянській Україні, слід відзначити Російську соціал-демократичну робітничу партію, що після 1903 р. розкололась на два крила:

більшовиків та меншовиків; партію соціалістів-революціонерів та партії ліберального спрямування: конституційних демократів (кадетів), «Союз 17 жовтня» («октябристи»).

8. В Україні діяли також партії інших національних меншин. Серед них слід відзначити польські (Польська партія соціалістична) та єврейські («Бунд»).

9. Одночасно з піднесенням земсько-ліберального та національного рухів відбувається піднесення робітничого та селянського руху. Яск­равими прикладами цього був загальний політичний страйк 1903 р., що охопив усі українські промислові центри, та селянські виступи про­тягом 1901—1902 рр.

10. Значно посилюється студентський рух з вимогами академічних свобод. У відповідь на виступи студентів Київського університету в грудні 1900 р. царський уряд вдався до репресивних заходів. 183 сту­денти були віддані-в солдати. У 1902 р. українське студентство взяло активну участь у загальноросійському студентському страйку.

11. Таким чином, в Україні на початку XX ст. виникають і розвива­ються партії спрямування: радикального, поміркованого і консерватив­ного. 1 хоча не всі з названих партій виступали за самостійність України і по-різному уявляли її майбутнє, в них було спільним те, що кохна з них захищала інтереси певної соціальної верстви населення, а це свідчило про формування демократичних засад в політичному устрої Російської імперії.

12. На початок XX ст. український національний рух вийшов за мехі культурно-освітні і набув політичного спрямування та певної ор­ганізованості.