2.2. Методики досліджень

2.2.1. Визначення піноутворюючої здатності мила.

Піноутворююча здатність характеризуеться пінним числом і стійкістю піни. Готують 0,5%-вий розчин мила для цього 0,5г мила розчиняють в 100 мл дистильованої води. 10 мл ( 100 мл відповідно до стандарту) цього розчину поміщають у циліндр на 100 мл і струшують протягом 1 хв. (90 разів) і дивляться висоту стовпця піни. Залишають на 5 хвилин після чого знову дивляться висоту стовпця піни.

Піноутворююча здатність Н ( мм ) обчисльють по формулі:

Н = 1,005٠Н_{5 зм.} (2.1);

де 1,005 – поправочний коефіцієнт;

Н_{5 зм.} – висота стовпця піни по закінченню 5 хв., мм.

Коефіцієнт стійкості піни розраховують по формулі:

Y = H₅ / Н₀ (2.2);

де Н₀ й Н₅ – скоректовані висоти стовпця піни, мм. За остаточний результат випробувань приймають середнє арифметичне трьох паралельних визначень, припустима розбіжність між якими для початкової висоти стовпця піни не повинна перевищувати 5 мм.

2.2.2. Визначення масової частки домішок, нерозчинних у воді.

Готують наважку мила 5-7 г та розчиняють в 80-100см етилового спирта при нагріванні на водяній бані.

Розчин фільтрують через фільтр, висушують до постійної маси при t=(103±3)ºС. Осад на фільтрі промивають гарячим спиртом до повного видалення мала. Осад промивають доведеною до кипіння водою до повного відмивання вуглекислого натрія (промивання водою з добавлянням фенолфталеїна, який не повиннен окрашуватися).

Фільтр з промитим осадом висушують в сушильній шафі протягом однієї години при t=(103±3)º С, після чого висушують в ексикаторі 40 хв. і зважують.

Масу вважають постійною, коли різниця між останньою не буде перевищувати 0,002г. При збільшенні маси беруть дані по попередньому зважуванні.

Масову частку домішок нерозчинних у воді, (Х₁) в відсотках розраховують по формулі:

(2.3);

де m – маса проби мила, г;

m₁ – маса осаду на фільтрі, г.

2.2.3. Визначення рН.

Визначення основане на вимірюванні е.д.с. комірки. Для визначення градуюровочної рН-метричної комірки необхідно: в стакан 100 або 150 мл налити 50-70 мл одного із буферних розчинів (рН_s1). Опустити в нього електроди і виміряти е.д.с. (Е₁). Таким чином вимірюють е.д.с. (Е₂) в другому буферному розчині (рН_s2). За допомогою формул (2.4), (2.5) розраховують градуїровочні параметри Ɵ і Е⁰.

Ɵ = (Е₁- Е₂)/ рНs₂ – рНs₁ (2.4);

Е⁰ = Е₁+ Ɵ рНs₁ (2.5);

де Е – е.д.с. комірки;

Е⁰ – постійна складова е.д.с., яка включає потенціал електрода порівняння з постійною складовою потенціала скляного електрода, дифузійний потенціал на границі розділу півелемент порівняння;

Ɵ – кутовий коефіцієнт градуїровочної характеристики.

Для визначення рН. В стакан місткістю 100 або 150 мл наливають 50-70 мл 5% розчин мила, опускають в нього скляний електрод та вимірюють е.д.с. (Е_x). рН розраховують по формулі (2.6).

рН_x = (Е⁰-Е_x)/ Ɵ (2.6).

2.3. Результати досліджень і їхній аналіз

Результати оцінки якості туалетного мила за органолептичними показниками наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2