2.2 Віртуальна особистість, її функціонування в Інтернет-просторі

Наука XXI століття антропоцентрична. Саме в особистості сходяться інтереси всіх наук про людину. Інтернет як специфічна спільність людей зі своїми цінностями, змістовими інтенціями, культурними парадигмами, історією розвитку – один із аспектів гуманітарного аналізу Мережі.

Опис мережі Інтернет зумовлений пошуком нових парадигм у житті, культурі, науці, комунікативними змінами у світі. Дослідники намагаються відповісти на питання, ким є людина в Інтернеті; чи існує ознака, за якою можна розрізнити людину, яка живе у світі Інтернет, від людини, яка живе в реальності; і що нас чекає у випадку тотального переселення в Інтернет.

У процесі адаптації до віртуального дискурсу в Мережі особистість вибудовує особливі стосунки з хронотопом, завдяки якому, людина формує свої точки дотику з інформацією. У такому випадку маємо справу з новою культурою, з новим типом людини, яка створює і транслює нову культуру й нові культурні практики.

Віртуальна особистість – ще одна одиниця характеристики Мережі. При вивченні цього феномена потрібно оперувати насамперед поняттям мовної особистості. Віртуальна особистість – це комунікативно-прагматична наявність особистості у мові. Модель віртуальної особистості формується через мову і стратегію мовної поведінки в Інтернеті.

Соціально-антропологічний опис парадигми Мережі потрібно, на нашу думку, починати з розгляду тендерних особливостей Інтернету. Відчуття себе в Мережі, характер рефлексій, вияв емоціональної реакції, ступінь інформованості та дотримання фактичності, види маніпуляції співрозмовником, прагнення до самоіндентифікації та самореалізації мають явне чи приховане тендерне мотивування. Тендерний тип поведінки віртуальної особистості не можна напряму співвіднести з національним характером, але глибинні взаємозв'язки між ними існують. Вони в тому, що національне начало – продукт історичного розвитку і передається з покоління в покоління. Тендерні взаємостосунки – явище діахронно стабільне, що повільно піддається синхронним змінам.

В умовах збільшення ізольованості та низької комунікабельності сучасних людей Інтернет-комунікація компенсує нестачу спілкування. Таким чином, колосальний дискурс повідомлень, які сприймаються людиною, складається із “створених” (редакторами, режисерами, експертами з маркетингу та іншими спеціалістами) текстів. Інтернет з такої легкістю проник у ритуали людського спілкування, пізнання та гри, тому що з ним повернулось спонтанне, живе спілкування. Так, в дослідженні “Інтернет: вплив на особистість” [4] наводиться думка, відповідно якій у наш час Інтернет сприяє реалізації трьох основних класів людських потреб, а саме потреби у спілкуванні, в пізнанні та у розвазі (грі). В Інтернеті можна “зустріти” інших людей (тобто продуковане ними синхронне чи асинхронне повідомлення, включаючи вербальний власний опис та зображення: фотографії, аватари і т.д.), розважально-ігрові комплекси (музика, ігри, радіо- і телетрансляції, фільми і т.д.) і пізнавальні масиви – в основному у вигляді веб-сторінки (у тому числі різні банки знань та інші сховища знань.

Розглянемо на прикладах.

Спілкування. В Інтернеті існує велика кількість різних видів спілкування. Наприклад, чати чи форуми, коли можеш обговорювати якусь проблему чи ділитись враження, не виходячи із дому. Це ретиальна (лат. rete – мережа) комунікація – комунікація, адресатами якої є багато реципієнтів [16, с. 197]. По суті спілкуєшся з великою кількістю людей з різних куточків планети, докладаючи зусиль тільки для друкування на клавіатурі. Навіть можна показати свої емоції через смайлики (рухомі обличчя, які “живуть” у віртуальному просторі), що підкреслює ставлення до сказаного і дає зрозуміти реакцію. Недоліком є те, що у повсякденному реальному житті людина спілкується все менше. Навіщо, якщо є можливість сказати все в Інтернеті, де почуваєш себе більш комфортно. Але користувач не просто реалізує себе у спілкуванні. Він ще практикується у культурі мови. Обов'язковим є дотримання всіх правил. Забороняється вживання ненормативної лексики, а також не можна ображати співбесідника. В іншому випадку того, хто порушив правила буде “викинуто” з чату.

Останні роки дуже популярною стала програма обміну швидкими повідомленнями – ІСQ), що співзвучна з англійською фразою “І sеек уоu” (я шукаю тебе, що вимовляється ай-сі-к'ю). На комп'ютерному слензі – “ася” чи “аська”. Це аксіальна (лат. ахіs – вісь) комунікація – комунікація, що спрямовує свої сигнали на окремого одержувача інформації (особу, групу) [16, с. 197]. Користувач може спілкуватися тільки з тими людьми, яких обирає (в чаті чи форумі користувач не контролює список співбесідників). Іноді можна навіть говорити, що “ася” є конкурентом телефонних компаній. Замість того, щоб писати SМS, легше зв'язатися по Інтернету, і пояснити у випадку, якщо виникнуть питання. Швидко і зручно. Але є і недоліки. Живе спілкування тяжко замінити віртуальним. Відсутність інтонаційного забарвлення іноді призводить до суперечок, тому що невиправдано співрозмовники не зрозуміли один одного.

Пізнання. Великою популярністю користуються віртуальні бібліотеки. Це швидше і простіше отримання потрібної інформації, ніж в реальному житті. Збільшується кількість електронних варіантів журналів та газет. Окремо створюються Інтернет-видання. Існують також віртуальні галереї.

Для більшості дивитись і слухати вірші в авторському виконанні (або дивитись майстерно зроблений поетичний кліп) значно цікавіше та приємніше ніж читати поезію. Тому виник такий напрямок, як відеопоезія. Безперечно відеопоезію створювали і створюватимуть люди повсюду. Виокремили відеопоезію, як окремий жанр, але мета сайту – зібрати разом українську відеопоезію, дати можливість для діалогу та дискусій, згуртувати творчих людей та надихати на створення нових творів. Процес спілкування і додавання нових матеріалів максимально простий. Можна додати фактично будь-яке відео, закачане на уоutube, gogolevideo, та інші найвідоміші відео-ресурси світу. Є можливість додавати відео та аудіо-відповіді тощо.

У сучасної людини можливості зростають, але незважаючи на це, світогляд не розширюється, а змінюється як такий, перетворюється в іншу структуру відповідно до сучасних технологій. Проте виникають суперечності в суспільстві, тому що навіть система нашої освіті є ортодоксальною і відсутній підхід до відкритих можливостей Інтернет. Недоліком Мережі є відсутність етикету в цілому, певної “культури віртуального простору”.

Розваги. Будь-який користувач може задовольнити власні потреби у розвагах не залежно від віку і статі. Це можуть бути різноманітні ігри, фільми, музика. Виховна ж функція залишається під питанням. Про цензуру мова не йдеться.

Сучасна особистість в Інтернеті представлена через текст, обмежена письмовим каналом взаємодії. Це новий досвід комунікативного спілкування, що засноване тільки на письмових продуктах.

У процесі адаптації особистість будує свою модель соціальної віртуальності. Модель соціальної віртуальної реальності кожної окремої особистості має соціальні критерії, які визначаються такими категоріями, як статус, престиж, соціальна роль (роль у віртуальній спільності). Ці категорії відображаються у мовній особистості того, хто говорить, його мовній компетентності. Віртуальна особистість існує в Мережі в умовах поліголосся, тому соціальні (і відповідно, тендерні) відмінності будуть представлені характером використання мовних одиниць, комунікативно-прагматичною диференціацією дискурсу.

На нашу думку, існують відмінності між віртуальною особистістю та реальною. Це виявляється в ігноруванні компонента очікування, приписуваного будь-якій соціальній ролі, і можливість постійної зміни статусу, отримання нового в короткий термін.

Віртуальна особистість живе у віртуальному часі. Ще філософи минулого століття писали про багатошаровість світу, у тому числі часу. Вважаємо за доречне навести декілька висловів.

“Час має складки та прориви... У часі іноді бувають струси... Часів дуже багато” [11, с. 85].

“Поряд із нами співіснують суміжні шари, простір яких вимірюється тими ж координатами, але Час яких має не один, а декілька вимірів. Це значить, що час в таких шарах протікає декількома паралельними потоками різних темпів... Мешканці такого шару, хоча діють в одному або двох часових вимірах, але існують у всіх, усвідомлюють всі. Ця синхронність дає відчуття повноти життя” [2, с. 48].

“... на різних віртуальних рівнях час протікає по-різному. Колізії із часом є причиною багатьох інцидентів, в основі яких лежить неадекватна оцінка часу” [14, с. 148].

Людина, яка сидить за комп'ютером, знаходиться в декількох часових пластах – реальному часі та віртуальному часі. Час як феномен спроможний на самостійне паралельне існування не тільки по відношенню до часу реального, але і до віртуалів безпосередньо: час живе своїм власним життям, застрягає у дротах, час починає оживати.

На нашу думку, щоб розробити принципи адекватної оцінки категорії віртуального часу, потрібно звернутись до комунікативно-прагматичних принципів його вивчення. Віртуальний дискурс являє собою гіпердискурс, отже, при вивченні його складових можна використати деякі із параметрів дискурсивного аналізу тексту. Так, автори монографії “Комунікативна граматика російської мови” пропонують розглядати рух часу в тексті не однолінійно, а як взаємодія трьох темпоральних осей. Лінія Т1 є календарний, природний час, зовнішнє по відношенню до тексту. Ця категорія фізична. Лінія Т2 реалізує текстовий, подієвий час. Лінія ТЗ, перцептивна, висловлює позицію (реальну чи мисленнєву, у часі і просторі по відношенню до подій у тексті) того, що говорить. Така концепція може продемонструвати і модель віртуального простору. Лінія Т1 – це реальний час, в якому перебуває користувач. Лінія Т2 – віртуальний час, що організовується за волею користувача, включає порядок входження у віртуальну реальність, порядок відвідування чатів. Лінія ТЗ є позицією користувача по відношенню до віртуальної реальності, це час, в якому користувач себе почуває [9, с. 55].

Лінію Т2 віртуали намагаються усвідомити, феномен віртуального часу привертає увагу творців комп'ютерних технологій. Освоєння будь-якої реальності починається з усвідомлення її просторово-часових координат, тому в Мережі так багато форумів, на яких ведуться дискусії про категорію віртуального часу. Швейцарська компанія запропонувала час в Інтернеті вимірювати по-особливому – в “бітах” , яких у добі рівно 1000 (тобто 1 біт дорівнює 1хв. 26,4 сек.). Нова доба у віртуальному просторі починається о 23.00 за Гринвічем. На сайті Swatch кожен може перевести свій час в Інтернет-час.

Отже, сучасне інформаційне суспільство, що формується, уособлює ідею нової фази в історичному розвитку країн світу як результату “другої індустріальної революції”, що в основному ґрунтується на мікроелектронній технології. Всезростаюча кількість людей втягується у безпрецедентне розмаїття інформаційно орієнтованих типів діяльності. Інтернет – це інструмент, який дозволяє систематизувати інформаційну сферу особистості, зробити її доступнішою для її когнітивної діяльності. Адаптація особистості у віртуальному просторі до віртуального дискурсу, за умови ізольованості та низької комунікабельності сучасних людей, зумовлена пошуком нових парадигм спілкування.