9. Запитання для самоконтролю

1. У чому полягають відмінності між мультипроцесорами та мульти- комп’ютерами?

2. Коротко охарактеризуйте гомогенні та гетерогенні комп’ютерні роз- поділені системи.

3. На які категорії поділяють операційні системи для розподілених комп’ютерів? Коротко охарактеризуйте кожну з них.

4. Що являє собою проміжне середовище?

5. Назвіть основні служби платформи розподілу.

6. Дайте визначення поняття «розподілене середовище».

7. Назвіть основні компоненти, які беруть участь у процесі взаємодії, та опишіть процес взаємодії в розподіленому середовищі.

8. На які логічні рівні можна поділити прикладні програми. Охаракте- ризуйте кожний з них?

9. Назвіть і коротко охарактеризуйте варіанти архітектури клієнт-сервер.

10. Дайте визначення програмної компоненти.

11. Які умови необхідні для повного формального опису взаємодії двох компонент розподіленої системи?

12. Що являє собою інтерфейс компоненти розподіленої системи?

13. Що є основою мережної взаємодії віддалених систем?

14. Назвіть сервіси, які мають бути застосованими у проміжному сере- довищі для взаємодії компонент розподіленої системи?

15. Назвіть і коротко охарактеризуйте наявні концепції взаємодії про- грамних компонент.

16. Назвіть можливі варіанти віддаленого виклику процедур.

17. Дайте визначення понять «маршалізація», «серіалізація», «десеріалізація».

18. Що собою являють віддалені об’єкти? Для чого їх використовують?

19. Назвіть моделі використання віддалених об’єктів.

20. Коротко охарактеризуйте модель єдиного виклику.

21. Коротко охарактеризуйте модель єдиного екземпляра.

22. Коротко охарактеризуйте модель активації об’єктів за запитом клієнта.

23. Назвіть і охарактеризуйте підходи до обробки розподілених подій.

24. Що таке розподілена транзакція?

25. Які якості притаманні розподіленій транзакції?

26. Підтримку яких функцій має забезпечувати проміжне середовище для гарантування безпеки розподіленої системи?

27. Назвіть основні переваги та недоліки мови XML.

28. Яку роль відіграє SOAP у процесі побудови розподілених гетероген- них систем?

29. У чому полягає суть процесів серіалізації та десеріалізації об’єктів?

30. Які є основні підходи до побудови прикладних програм?

31. Які базові технології використовують для Web-орієнтованих прикла- дних програм?

32. Яким чином реалізується розподіл платформ за схемою обробки запитів?

3. ЗВ’ЯЗОКЗв’язок між процесами – це спосіб взаємодії й обміну дани- ми між процесами. Сучасні розподілені системи часто містять тисячі проце- сів, розкиданих ненадійною мережею, наприклад Internet. Щоб спростити ро- зробку масштабних прикладних систем, необхідно замінити найпростіші засоби взаємодії в телекомунікаційних мережах.

1. Рівні протоколів

Еталонна модель взаємодії відкритих систем (Open Systems Interconnection Reference Model) OSI/ISO спрощує роботу з безліччю рівнів і понять, використовуваних у передачі даних, та чітко визначає сім рівнів, дає їм стандартні імена і вказує, який рівень за що відповідає. Модель OSI розроб- лено для того, щоб надати відкритим системам можливість взаємодіяти.

Відкритою називають систему, здатну взаємодіяти з будь-якою іншою відкритою системою за стандартними правилами, що визначають формат, вміст і зміст повідомлень, які відправляються і приймаються.

Ці правила зафіксовані в чинних стандартах і їх називають протоколами

(protocols). Усі протоколи поділяють на два основні типи. Перший тип –

протоколи зі встановленням з’єднання (connection-oriented), у яких перед початком обміну даними відправник і одержувач мають встановити з’єднання і, можливо, домовитися про те, який протокол вони використовува- тимуть. Після завершення обміну вони мають розірвати з’єднання. Системою зі встановленням з’єднання є, наприклад, телефон. Другий тип – викорис- тання протоколів без установлення з’єднання (connectionless), у такому разі підготовки не потрібно. Відправник надсилає перше повідомлення, як тільки він готовий це зробити.

У моделі OSI взаємодію поділяють на сім рівнів, як показано на рис. 3.1. Кожен рівень відповідає за один специфічний аспект взаємодії, надає інтерфейс для роботи з вищим рівнем. Інтерфейс містить набір операцій, які разом визна- чають інтерфейс, що надається тим рівнем, яким користується поточний рівень.

Прикладні

		Прикладний протокол
		Протокол представлення
		Сеансовий протокол
		Транспортний протокол
		Мережний протокол
		Канальний протокол
		Фізичний протокол
	Мережа

програми ⁷

Представлення 6

Сеанс 5

Транспорт 4

Мережа 3

Передача даних 2

Фізичне 1

втілення

Рис. 3.1. Рівні, інтерфейси і протоколи OSI

Приклад. Коли процес А на машині 1 хоче поспілкуватися з процесом В на машині 2, він створює повідомлення й надсилає його прикладному рівню своєї машини. Програмне забезпечення прикладного рівня додає в початок повідомлення свій заголовок (header) і передає отримане повідомлення через інтерфейс із рівня 7 на рівень 6. Рівень представлення (6), у свою чергу, додає в початок повідомлення свій заголовок і передає результат вниз, на сеансовий рівень (5) і т. д. Деякі рівні додають не лише заголовок у початок, але

і завершення в кінець. Коли повідомлення дійде до фізичного рівня, останній виконає його реальну передачу, як це показано на рис. 3.2.

Заголовок фізичного рівня

Заголовок мережного рівня Заголовок транспортного рівня

Заголовок сеансового рівня Заголовок рівня представлення

Заголовок прикладного рівня

Повідомлення

Завершення канального рівня

2 3 4 5 6 7 2

Біти, які фактично передаються мережею

Рис. 3.2. Формат повідомлення, переданого мережею

Коли повідомлення надходить на машину 2, воно передається вгору, при цьому на кожному рівні зчитується й перевіряється відповідний заголовок. Зрештою повідомлення досягає одержувача, процеса В, що може відповісти на нього, у процесі надання відповіді одержувачем усе повторюється у зво- ротному напрямку. Інформацію із заголовка рівня п використає протокол рі- вня п.