- •Розподілені системи
- •Історична довідка
- •Базові терміни та визначення
- •Телекомунікаційні мережі як елемент розподілених систем
- •Модель клієнт–сервер
- •1.3. Особливості розподілених систем
- •Переваги розподілених систем
- •Недоліки розподілених систем
- •Класифікація розподілених систем
- •Характеристики розподілених систем
- •Висновки
- •Запитання для самоконтролю
- •Розподілене середовище
- •Концепції апаратних рішень
- •Архітектура багатопроцесорних систем
- •Системи зі спільною пам’яттю
- •Системи з роздільною пам’яттю
- •Топології багатопроцесорних систем
- •Концепції програмних рішень
- •Та засобів проміжного рівня
- •Операційні системи й розподіленість
- •Проміжне середовище
- •2.5. Поняття розподіленого середовища
- •Розподіл прикладних програм за рівнями
- •Варіанти архітектури клієнт–сервер
- •Програмні компоненти розподілених систем
- •Основи мережної взаємодії
- •2.6. Взаємодія компонент розподіленої системи
- •Концепції взаємодії компонент розподіленої системи
- •Обмін повідомленнями
- •Віддалений виклик процедур
- •Використання віддалених об’єктів
- •Розподілені події
- •Розподілені транзакції
- •Безпека в розподілених системах
- •Опис інтерфейсу програмної компоненти
- •Мова і схеми Extensible Markup Language
- •Soap: мова повідомлень розподіленої системи
- •Wsdl: опис інтерфейсу програмної компоненти
- •Базові технології подання інформації в розподілених системах
- •Вимоги до прикладних програм серверної сторони
- •Висновки
- •Запитання для самоконтролю
- •Рівні протоколів
- •Низькорівневі протоколи
- •Транспортні протоколи
- •Протоколи верхнього рівня
- •Віддалений виклик процедур
- •Виклик локальної процедури та повернення результату
- •Звертання до віддалених об’єктів
- •Розподілені об’єкти
- •Прив’язка клієнта до об’єкта
- •Статичне й динамічне віддалене звертання до методів
- •Передача параметрів
- •1.4 Зв’язок на основі потоків даних
- •Підтримка безперервних середовищ
- •Потік даних
- •Синхронізація потоків даних
- •1.5 Протоколи проміжного рівня
- •Протокол soap
- •Сімейство протоколів xmpp
- •Протокол umsp
- •Висновки
- •Запитання для самоконтролю
- •2. Процеси
- •Потоки виконання. Визначення і структура
- •Стан процесів та потоків виконання
- •Реалізація потоків виконання
- •Потоки виконання в нерозподілених системах
- •Потоки виконання в розподілених системах
- •Багатопотокові клієнти
- •Багатопотокові сервери
- •Інтерфейси користувача
- •Клієнтське програмне забезпечення і прозорість розподілу
- •4.6 Сервери
- •Підходи до побудови серверів прикладного програмного забезпечення
- •Сервери об’єктів
- •Частина 2
- •Представлення додатка розподіленної системи
- •Рівнева організація додатку
- •Рівнева організація, застосування, виділення рівнів
- •Використання рівня Сервісів(Services Layer)
- •Дизайн рівневої структури
- •Вибір стратегії розбиття на рівні
- •Визначення наскрізної функціональності
- •Визначення інтерфейсу між рівнями
- •Вибір стратегії реалізації і впровадження
- •Вибір протоколів взаємодії
- •3. Дизайн Рівню Представлення
- •Дизайн рівня представлення включає наступні кроки:
- •Специфічні проблеми дизайну рівня представлення
- •Кешування
- •Комунікації
- •Композиція
- •Управління виключеннями
- •User Experience(Зручність Використання)
- •Інтерфейс користувача
- •Перевірка даних вводу користувача (Validation)
- •Batching(Пакетування)
- •З'єднання
- •Формат даних
- •Управління виключеннями
- •Реляційне відображення об'єктів(Object Relational Mapping)
- •Процедури, що зберігаються
- •Транзакції
- •Перевірка вводу
- •Типи бізнес-процесів
- •Загальні правила складання сміття:
- •Вибір стратегії визначення виключень
- •Стратегія протоколювання виключень
- •Стратегія повідомлення про виключення
- •Ухвалення рішення про необхідність обробки необроблених виключень
- •Спеціальні питання проектування
- •Аутентифікація
- •Авторизація
- •Кешування
- •Мережева взаємодія
- •Управління конфігурацією
- •Управління виключеннями
- •Протоколювання
- •Управління станом
- •Проблеми, які виникають при проектуванні взаємодії
- •Загальні завдання проектування стратегії зв'язку
- •Обмін файлами
- •Розподілена база даних
- •Виклик видалених процедур
- •Обмін повідомленнями
- •Процедура передачі повідомлення включає 5 основних етапів:
- •Комерційні системи обміну повідомленнями
-
Віддалений виклик процедур
Ідея віддаленого виклику процедур (Remote Procedure Call, RPC) з’явилася в середині 80-х років і полягала в тому, що за допомогою проміж- ного програмного забезпечення функцію на віддаленому комп’ютері можна викликати так само, як і функцію на локальному комп’ютері. Щоб віддалений виклик відбувався прозоро з погляду прикладної програми, яка виконує виклик, проміжне середовище має надати процедуру-заглушку (stub), що буде викли- катися клієнтською прикладною програмою. Після виклику процедури- заглушки проміжне середовище надає переданим їй аргументам виду, придат- ного для передачі за транспортним протоколом, і спрямовує їх на віддалений комп’ютер з викликуваною функцією. На віддаленому комп’ютері параметри вилучаються проміжним середовищем з повідомлення транспортного рівня й передаються викликуваній функції (рис. 2.40). Аналогічно на клієнтську машину надсилається результат виконання функції, викликаної з сервера.
Канал
передачі даних
Мережева служба ОС
Мережева служба ОС
Рис. 2.40. Віддалений виклик процедур
Розрізняють три можливі варіанти віддаленого виклику процедур:
Синхронний виклик – клієнт очікує завершення процедури сервером і, у разі потреби, отримує від нього результат виконання віддаленої функції.
Однонапрямлений асинхронний виклик – клієнт продовжує викону- вати своє завдання, не отримуючи відповіді від сервера, відповідь або відсут-
ня, або її реалізація якось інакше передбачена під час розробки (наприклад, через функцію клієнта, яку віддалено викликає сервер).
Асинхронний виклик – клієнт продовжує виконувати завдання, після завершення сервером процедури він отримує повідомлення й результат її вико- нання, наприклад через callback-функцію, яка викликається проміжним сере- довищем під час одержання результату від сервера.
Процес перетворення параметрів для їх передачі між процесами (або доменами прикладної програми у разі використання .NET) під час віддаленого виклику називають маршалізацією (marshalling). Перетворення екземпляра якого-небудь типу даних у придатний для передачі за межі викликаючого процесу набір байтів називають серіалізацією.
Десеріалізація – процедура, обернена серіалізації, – полягає у створенні копії серіалізованого об’єкта на основі отриманого набору байтів. Такий під- хід до передачі об’єкта між процесами за допомогою створення його копій називають маршалізацією за значенням (marshal by value), на відміну від ма- ршалізації за посиланням.
Маршалізація за посиланням під час передачі параметрів за посиланням використовує серіалізацію не самих вказівників, а об’єктів, на які вказують вказівники.
Процес серіалізації повинен бути визначений для всіх типів даних, пере- даних у процесі віддаленого виклику, зокрема для параметрів функції, яка викликається, й результату, який повертає функція. У разі передачі парамет- рів за посиланням серіалізації підлягають об’єкти, на які посилаються, до са- мих вказівників серіалізація не може бути застосована, оскільки це усклад- нює використання механізму віддаленого виклику в мовах, які підтримують вказівники на об’єкти невідомого типу.