57. Форми та інструменти державного регулюваня зед.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності суттєво впливає на формування стратегічних та тактичних планів та прогнозів підприємств у цій галузі. Всі країни світу, без винятку, здійснюють державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, запроваджуючи в економічних відносинах з іншими країнами власну зовнішньоекономічну політику

Зовнішньоекономічна політика будь-якої держави має виконувати основне завдання — стимулювати чи обмежувати експорт або імпорт товарів аби утворити позитивне сальдо по зовнішньоторговельних операціях та забезпечити додаткове надходження коштів для розвитку національної економіки.

Протекціонізм та лібералізація — це основні форми реалізації зовнішньоторговельної політики держави, які поєднують законодавче забезпечення національної зовнішньої торгівлі та напрацьовану світову практику з уніфікації торговельного досвіду. Протекціонізм, перш за все, спрямований на стимулювання розвитку національної економіки шляхом надання відповідних переваг вітчизняним товаровиробникам та утворення певних бар'єрів для проникнення іноземних конкурентів на внутрішній ринок. Головне завдання протекціонізму — стимулювання та підтримка вітчизняного експорту.

Лібералізація зовнішньоторговельної політики держави проявляється у поступовій відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні ставок імпортного та експортного мита та наданні суттєвих тарифних пільг стосовно імпортних товарів, які походять з країн, що розвиваються.

Тарифні та нетарифна засоби регулювання основні інструменти зовнішньоторговельної політики держави займають одне з чільних місць у системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

58. Причини кризи та розпаду командно-адміністративної системи

Причини кризи :

1)Тотальне одержавлення економіки , власності 2) глибокі диспропорції в економіці 3) антидемократичний характер управління державною власністю та державними підприємствами . 4) відчуження трудящих від засобів виробн. Та результатів праці , відсутність дієвих стимулів праці 5) значна мілітаризація економіки 6) нееквівалентні відносини між містом і селом .

Причини розпаду : 1) Тотальне одержавлення виробництва 2) Абсолют. Центрального планування 3) обмеження товарно-грошових відносин 4) Зрівнялівка в оплаті праці 5) Хронічний дефіцит товарів 6) існування бюрократизованих відносин 7) Деспропорція сусп.. виробництва.

59 . Форми і механізм роздержавлення та приватизації в Україні

Роздержавлення – передача майна (засобів виробництва тощо) державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавлюваного підприємства за збереження незалежності цього майна суспільству, державі.

Роздержавлення економіки — позбавлення держави функцій прямого господарського управління, тобто відповідні повноваження передаються підприємствам. Здійснюється через лібералізацію господарської діяльності та приватизацію власності^[1]. Способи роздержавлення :

Корпоратиза́ція — перетворення державних підприємств на акціонерні товариства, акції яких належать державі (початковий етап приватизації в Україні). Комерціалізація – роздержавлення підпр. Комун. Власності які раніше входили у вертикальну систему торгів , надання їм прав юрид. Особи та прев. Їх на самофінансування . Приватиза́ція — політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів. Приватизація сфери послуг включає державні контракти з приватними фірмами для забезпечення послуг, які раніше виконувалися громадськими установами.

Приватизація майна державних підприємств України - відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Способи приватизації в Україні :

1)викуп об’єктів малої приватизації 2) викуп держмайна підпр. За альтернативним планом приватизації 3)Продаж за комерційним конкурсом 4) викуп держмайна зданого в оренду

5) Продаж з відстрочкою платежу 6)продаж за конкурсом

7)Продаж на аукціоні 8) Продаж акцій ВАТ

1992 р. – початок приватизації 1996 р. – завершення малої приватизації 1998 р. – завершення масової приватизації 2000 р. – прийняття Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, спрямованої на здійснення приватизації у стратегічних галузях промисловості, у сфері природних монополій,інфраструктурних галузях, великих технологічних комплексах. 2003-2004 – останні роки режиму Президента Л.Кучми, етап поспішного розпродажу державного майна пов’язаним з владою бізнес-групам, а також чиновникам («замовна” приватизація, неприватизаційні способи відчуження), початок кризи приватизаційного процесу. 2005-2007 – перманентне посилення кризи приватизаційного процесу